Дісбіоз мікробіома шкт сприяє розвитку захворювань підшлункової залози

Сучасні дослідження мікробіоти кишечника можуть стати у нагоді при наявності ризику панкреатиту та раку підшлункової залози

Роль мікробіому шлунково-кишкового тракту стає зрозумілою відносно постійно зростаючої кількості захворювань, включаючи патологію підшлункової залози. І, хоча причинно-наслідкові зв’язки все ще лишаються не повністю з’ясованими, процеси, які відбуваються у кишківнику мають важливе клінічне значення.

У той час, коли дисбіоз гіпотетично сприяє хронічним прозапальним змінам підшлункової залози, вплив на композицію мікробіоти може бути одною з терапевтичних можливостей. «Вивчення мікробіома ШКТ у пацієнтів з ризиком патології pancreas у проспективних дослідженнях є необхідним для розуміння ролі дисбіоза у виникненні патології органу» - пише

Michael G. Goggins (Johns Hopkins Medicine, Baltimore, США) в огляді, опублікованому у журналі Clinical Gastroenterology and Hepatology.

І дослідникам є де розвернутись, так як шлунково-кишковий трак заселений 100 трильйонами бактерій, 80-90% з них – це представники  Firmicutes та Bacteroidetes з сукупним геномом понад 5,000,000 генів.

«Якщо традиційно вважали, що pancreas, до певної міри, є стерильним органом, то зараз отримані докази міграції до нього специфічних бактерій, які асоціюються з певною патологією. Водночас, зміни всього мікробіома травного тракту можуть бути причинами або проявами захворювань підшлункової залози» - говорить  Gabriele Capurso  (San Raffaele University, Milan, Італія).

До сьогодні, поки що отримані перші дані стосовно впливу мікробіома на розвиток гострого та хронічного панкреатиту, а також раку підшлункової залози.

Гострий панкреатит

Пацієнти з цим захворюванням достовірно частіше ніж здорові волонтери мають дисбіоз ШКТ із більшою присутністю Enterobacteriaceae та Enterococcus, а також із зменшенням пропорції Bifidobacteria.

Результати експериментальних досліджень та дослідження у людей говорять про важливу роль кишкового дисбіозу у патогенезі та його вплив на важкість гострого панкреатиту, що передбачає терапевтичні можливості від впливу на композицію мікробіома. Такий вплив може бути здійсненим за допомогою пробіотичних бактерій, антибактеріальних пептидів та антибіотиків.

Корисні бактерії, наприклад, Lactobacillus та Bifidobacterium здатні підтримувати належне функціонування кишкового бар’єру та обмежувати ріст патогенної флори. Водночас, якщо подивитись на результати рандомізованих контрольованих досліджень, Кокранівських систематичних оглядів та мета-аналізів – пробіотики не демонструють ані доведеної ефективності, ані серйозних побічних ефектів при важких формах гострого панкреатиту.

Голландське дослідження з вивчення ефективності та безпечності пробіотиків було проведено із включенням 296 пацієнтів із гострим панкреатитом, яких було рандомізовано для прийому двох штамів

Bifidobacterium, трьох штамів Lactobacillus, та одного – Lactococcus у порівнянні з плацебо. Якщо кількість інфекційних ускладнень була однаковою у групах пробіотиків та плацебо, то неочікувано у пацієнтів, які приймали пробіотики була вищою смертність (16% проти 6%) та ймовірність кишкової ішемії (6% проти 0%). Більш високі дози пробіотиків були асоційовані з більшою кількістю смертельних випадків.

Хронічний панкреатит

Синдром надмірного бактеріального росту (СНБР) у тонкій кишці часто спостерігався у хворих з хронічним панкреатитом та гіпотетично може бути пов’язаним із обмеженням синтезу антимікробних пептидів у підшлунковій залозі, порушенням моторики та фізіології формування хімуса у просвіті кишки. Також може здійснювати вплив зменшення продукції бікарбонату через недостатню лужність кишкового вмісту.

СНБР може погіршувати наслідки панкреатичної екзокринної недостатності, тому його ефективне лікування має позитивний вплив у пацієнтів з дефіцитом ферментів підшлункової залози.

У мета-аналізі 2016 року середня поширеність СНБР у пацієнтів з хронічним панкреатитом склала 36%. Невелике дослідження у 2017 році виявило зменшення кількості Bacteroidetes та збільшення співвідношення Firmicutes до Bacteroidetes у хворих на хронічний панкреатит. Наявність ендотоксину у плазмі крові була встановлена у більшості таких пацієнтів, що мало негативну кореляцію з глікемічним статусом. Це може бути непрямим свідченням наявності асоціації між дисбіозом та метаболічними порушеннями у підшлунковій залозі.

Рак

Злоякісні пухлини підшлункової залози відомі агресивним перебігом, у США оцінюється, що вони можуть стати однією з провідних причин смерті до 2030 року. Враховуючи дані про асоціацію змін кишкової мікробіоти із запаленням підшлункової залози, композиція мікробної спільноти також може приймати участь у патогенезі раку підшлункової залози, особливо на тлі хронічного панкреатиту.

Переконливі докази підтримують гіпотези про асоціацію між порушеннями мікробіома ротової порожнини, періодонтальними хворобами та агресивними формами пухлин ротової порожнини. Аналогічно, кишковий мікробіом разом із іншими факторами, такими як куріння, ожиріння та діабет може виступати як медіатор їх канцерогенного впливу або в якості самостійної потужної причини злоякісних новоутворень підшлункової залози.

Посилання на оригінальну публікацію

Akshintala VS, et al "The gut microbiome in pancreatic disease" Clin Gastroenterol Hepatol 2018; DOI: 10.1016/j.cgh.2018.08.045.