Антибактеріальна терапія проти апендектомії у лікуванні неускладненого гострого апендициту

В останні роки було опубліковано результати низки досліджень з порівняння ефективності антибактеріальної терапії та класичного хірургічного підходу в лікуванні гострого неускладненого апендициту. Водночас, дотепер не було вивчено пізніх наслідків від застосування такого альтернативного підходу.

Мета дослідження

Визначити особливості пізнього рецидивування апендициту після консервативного лікування гострого неускладненого апендициту із застосуванням антибіотиків.

Дизайн, заклади та учасники дослідження

П'ятирічне емпіричне спостереження за пацієнтами з мультицентрового рандомізованого клінічного дослідження (АРРАС - Appendicitis Acuta), в якому порівнювались наслідки апендектомії у порівнянні з антибактеріальною терапією у 530 пацієнтів у віці від 18 до 60 років. Пацієнти рандомізовано поділялись на дві групи: 273 хворим було зроблено апендектомію та 257 отримували антибактеріальну терапію. Діагноз «неускладнений аппендицит» підтверджувався за допомогою комп’ютерної томографіії.

Перша фаза дослідження була виконана з листопада 2009 року по червень 2012 року у Фінляндії. Останнє спостереження було завершено 6 вересня 2017 року. Цей аналіз був присвячений оцінці пізніх наслідків (через п’ять років) у пацієнтів, яким призначалась антибіотикотерапія.

Лікувальні стратегії

Відкрита апендектомія в порівнянні з антибактеріальною терапією за схемою: ертапенем три дні внутрішньовенно з подальшим застосуванням левофлоксацину та метронідазолу перорально протягом семи днів.

Цільові показники

У цьому аналізі було попередньо визначено кінцеві точки, що визначались у пацієнтів через п’ять років – пізній (більше ніж через рік) рецидив апендициту після антибактеріальної терапії, ускладнення після лікування, тривалість перебування у шпиталі та втрати працездатності.

Результати

В дослідження було включено 201 жінку та 329 чоловіків, середній вік яких склав 35 років. На додаток до 70 пацієнтів, які спочатку отримували антибактеріальну терапию, а потім перенесли апендектомію протягом першого року (27.3% [95% ДІ, 22.0%-33.2%]; 70/256) та 30 хворих, які пройшли антибіотикотерапію, а потім були прооперовані між першим та п'ятим роками спостереження (16.1% [95% ДІ, 11.2%-22.2%]; 30/186).

Сукупна частота рецидиву апендициту склала 34.0% (95% ДІ, 28.2%-40.1%; 87/256) через два роки, 35.2% (95% ДІ, 29.3%-41.4%; 90/256) через три роки, 37.1% (95% ДІ, 31.2%-43.3%; 95/256) через чотири роки та 39.1% (95% ДІ, 33.1%-45.3%; 100/256) через п'ять років.

Серед 85 пацієнтів з групи, якій призначалась антибактеріальна терапія, а потім була виконана апендектомія, у 76-ти був неускладнений апендицит, двоє мали ускладнений варіанта, а решта сім пацієнтів взагалі не мали запалення апендиксу.

Через п’ять років загальна частота ускладнень (хірургічних інфекцій, кил, абдомінального болю або непрохідності) склала 24.4% (95% ДІ, 19.2%-30.3%) (n = 60/246) у групі апендектомії та 6.5% (95% ДІ, 3.8%-10.4%) (n = 16/246) у групі антибактеріальної терапії (P < .001), тобто виявилась на 17.9% (95% ДІ, 11.7-24.1) вищою при консервативній тактиці порівняно з хірургічною.

Не було встановлено достовірної різниці у тривалості шпиталізації, але було виявлено таку різницю у втраті працездатності, яка була на 11 днів довшою у групі апендектомії.

Заключення

Серед пацієнтів, які первинно проходили антибактеріальну терапію з приводу неускладненого гострого апендициту, рівень рецидивування протягом п’яти років становив 39,1%. Такі дані довготривалого спостереження говорять на користь можливості застосування консервативної тактики в якості альтернативи апендектомії при гострому неускладненому апендициті.

Посилання на оригінальну публікацію:

Five-Year Follow-Up of Antibiotic Therapy for Uncomplicated Acute Appendicitis in the APPAC Randomized Clinical Trial JAMA 2018 Sep 25;320(12)1259-1265, P Salminen, R Tuominen, H Paajanen, T Rautio, P Nordström, M Aarnio, T Rantanen, S Hurme, JP Mecklin, J Sand, J Virtanen, A Jartti, JM Grönroos