Українська Гастроентерологічна Асоціація

Головна Керівництво Правління Комітети Новини Статті Відео Контакти Освіта Журнали Регіональні відділення Організаційна інформація Клінічні протоколи та настанови

admin

РАНДОМИЗИРОВАННОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЭФФЕКТА ОМЕГА-3- ПОЛИНЕНАСЫЩЕННЫХ ЖИРНЫХ КИСЛОТ НА КИШЕЧНУЮ МИКРОБИОТУ ЧЕЛОВЕКА

28/01/2019

Актуальность. Омега-3-полиненасыщенные жирные кислоты (ПНЖК) обладают противоопухолевой активностью, в частности против колоректального рака (КРР). В его канцерогенезе непосредственное участие принимает микробиота кишечника. Пищевые омега-3 ПНЖК изменяют микробиом кишечника мыши на микробиом, ассоциирующийся с противоопухолевой активностью. Поэтому решено было провести исследование влияния омега-3 ПНЖК на фекальный микробиом у здоровых добровольцев среднего возраста (n = 22).

Дизайн исследования. Рандомизированное открытое перекрестное исследование. В течение 8-ми недель назначали  4 грамма смеси эйкозапентаеновой и докозагексаеновой кислот в двух формах  (мягкие гелевые капсулы и напитки Smartfish), а в течение 12-ти недель пациенты лекарства не получали. Образцы фекалий для анализа микробиома с помощью 16S-рибосомной РНК ПЦР и секвенирования Illumina MiSeq были получены пять раз. Анализ жирных кислот эритроцитов проводили методом жидкостной хроматографии с тандемной масс-спектрометрией.

Результаты. Обе формы (мягкие гелевые капсулы и напитки Smartfish) омега-3 ПНЖК вызывали сходные изменения в содержании жирных кислот эритроцитов, за исключением того, что прием напитка был связан с более значительным и более продолжительным снижением содержания омега-6 ПНЖК арахидоновой кислоты, чем при приеме капсул (р = 0,02). Однако обратимое увеличение численности нескольких родов, включая Bifidobacterium, Roseburia и Lactobacillus, наблюдалось при применении одного или обоих препаратов омега-3 ПНЖК. Изменения в микробиоме не коррелировали с включением омега-3 ПНЖК в эритроциты или развитием диареи, вызванной омега-3 ПНЖК. Не отмечалось никаких дополнительных эффектов лечения.

Заключение. Добавление омега-3 ПНЖК вызывает увеличение количества бактерий, продуцирующих короткоцепочечные жирные кислоты, независимо от способа введения. Существует сложная взаимосвязь между кишечным микробиомом и системным воздействием омега-3 ПНЖК.

Reference:

Watson H, Mitra S, Croden FC, et al. Gut. 2018; 67:1974-83. doi: 10.1136/gutjnl-2017-314968.

admin

ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРОКІНЕТИКІВ ПРИ ФУНКЦІОНАЛЬНІЙ ДИСПЕПСІЇ

20/01/2019

Прокінетики входять до переліку препаратів, рекомендованих для лікування функціональної диспепсії (ФД) у деяких країнах. Водночас, дослідження та систематичні огляди дають суперечливі результати щодо ефективності таких лікарських засобів. Автори цього оновленого систематичного догляду ставили за мету отримати дані відповідно до спільних клінічних рекомендацій канадської та американської асоціацій дієтологів по веденню пацієнтів з диспепсією 2017 року.

Метод дослідження

Було виконано пошук рандомізованих клінічних досліджень (РКД), в яких проводилось порівняння двох прокінетиків або прокінетика і плацебо у лікуванні ФД, в електронних базах даних (MEDLINE, EMBASE та CENTRAL) станом на вересень 2017 року.
Ефективність повинна була оцінюватись по відсутності або полегшенню диспептичних симптомів до кінця лікування. Дані були відокремлені та виконана подвійна сліпа оцінка їх відповідності. Автори провели сукупний аналіз динаміки симптомів, появи побічних ефектів та середньої різниці в якості життя пацієнтів.

Результати

Пошук виявив 1388 посилань, 38 досліджень у 35 публікаціях включено в остаточний аналіз. У 29 дослідженнях було виконано порівняння прокінетиків та плацебо. Встановлено достовірну ефективність прокінетиків у полегшенні загальних симптомів ФД (ВР 0.81, 95% ДІ 0.74 - 0.89; I2 91%; NNT 7) незалежно від типу ФД та етнічної групи пацієнтів.
При порівнянні двох різних прокінетичних агентів найчастіше препаратом порівняння був домперідон. Не було встановлено достовірної різниці у полегшенні загальних симптомів ФД при використанні двох прокінетиків (ВР 0.94, 95% ДІ 0.83 - 1.07).

Якість життя достовірно не поліпшувалась завдяки прокінетичній терапії. Частота побічних ефектів не відрізнялась від плацебо за виключенням спостережень із використанням цизаприду.

Заключення

Враховуючи наявні докази, прокінетики можна вважати ефективними засобами для лікування всіх типів ФД. Не встановлено достовірної різниці між різними прокінетиками у полегшенні симптомів диспепсії.

Посилання на оригінальну публікацію:

Prokinetics for Functional Dyspepsia: A Systematic Review and Meta-Analysis of Randomized Control Trials. Am. J. Gastroenterol 2018 Oct 18;[EPub Ahead of Print], R Pittayanon, Y Yuan, NP Bollegala, R Khanna, BE Lacy, CN Andrews, GI Leontiadis, P Moayyedi

admin

ГОЛОВНІ ІСТОРІЇ 2018 РОКУ: ЕНДОСКОПІЯ

14/01/2019

Багато публікацій, присвячених ендоскопічним дослідженням, було у топ новинах протягом 2018 року. Стаття Y.Mori з колегами пропонує ознайомлення з новим етапом розвитку ендоскопії – комп’ютеризованими ендоскопічними процедурами, що дійсно мають потенціал докорінних змін, які швидко вплинуть на щоденну гастроентерологічну практику.

Ми вже тривалий час мріємо та думаємо про штучний інтелект у вигляді програмного забезпечення, здатного безперервно аналізувати ендоскопічні зображення та звертати увагу ендоскопіста, коли він/вона рухають прилад повз змінені ділянки слизових оболонок. Якщо ці можливості поєднати з автоматичною можливістю введення інструментарію, взяття біопсії та видалення новоутворень при їх відповідності певним критеріям, то ми зможемо говорити про ендоскопію як автоматизоване дослідження.

Розвиток можливостей ендоскопічного програмного забезпечення, здатності до розпізнавання поліпів та аденом, стандартизація та автоматизація обробки даних наближають майбутнє, в якому ми вже зараз починаємо жити.

Більше ніж десять років триває обговорення концепції резекції та видалення невеликих новоутворень (або залишення їх на місці), коли ми знаходимо такі зміни слизової оболонки. Експерти у діагностиці поліпів можуть забезпечувати до 90% точності в їх диференціації, ймовірно, саме ця цифра має стати узгодженим стандартом. Водночас, більшість лікарів не може досягти такої точності, практикуючи тривалий час, навіть після проходження спеціалізованого навчання.

Y.Mori з колегами демонструють, що застосування комп’ютерізованих ендоскопічних процедур із сучасним діагностичним програмним забезпеченням разом із вузькоспектральною ендоскопією (narrow-band imaging) дозволяє надійно діагностувати поліпи, навіть перевищуючи вимоги сучасних рекомендацій.

Посилання на процитовану публікацію:
Mori Y, Kudo S, Misawa M, et al. Real-time use of artificial intelligence in identification of diminutive polyps during colonoscopy: a prospective study. Ann Intern Med. 2018;169(6):357-366.

admin

Веселих свят!

30/12/2018

WGO бажає вам і вашим близьким щасливих свят, наповнених всім найкращим у Новому році!

admin

РАСПРОСТРАНЕННОСТЬ ХРОНИЧЕСКОЙ ДИАРЕИ И ЗАПОРОВ У ПАЦИЕНТОВ С САХАРНЫМ ДИАБЕТОМ

18/12/2018

Актуальность

Больные диабетом часто отмечают наличие кишечных симптомов. В данном исследовании изучалась распространенность хронический диареи (ХД) и хронических запоров (ХЗ) у диабетиков.

Методы исследования

Были проанализированы данные субъектов, включенные в Исследование здоровья и питания (NHANES 2009-2010), среди опрошенных, заполнивших анкету по здоровью кишечника (Bowel Health Questionnaire). База данных содержала информацию о сопутствующих заболеваниях, демографических признаках и особенностях питания национальной репрезентативной группы взрослых пациентов с ХЗ и ХД, которые диагностировались в соответствии с Бристольской шкалой кала – тип 1 и тип 2 для ХЗ и типы 6 – 7 для ХД, как характеристики преимущественных дефекаций. Использование слабительных относилось к диагностическим критериям ХЗ. Дополнительные факторы, влияние которых анализировалось, включали особенности образа жизни, демографические характеристики, а для диабетиков – особенности лечения и маркеры тяжести течения заболевания.

Результаты

Авторами были изучены данные 661 пациента с диабетом и 4488 субъектов без диабета. У диабетиков отмечались изменения дефекации и кишечного транзита в 25,8% случаев. После коррекции по дополнительным факторам было установлено, что ХД более распространена у диабетиков в сравнении с недиабетиками (11.2% против 6.0%; p < 0.0001); в тоже время, распространенность ХЗ не отличалась достоверно в этих группах (14.6% против 11.2%; p = 0.126). После учета ко-факторов (включая ИМТ, пол, возраст, этническую группу и уровень образования) диабет остается ассоциированным с ХД. Диабетики с хронической диареей чаще принимают препараты для снижения уровня сахара в крови. С другой стороны, пациенты с диабетом, у которых отмечаются запоры, чаще страдают нарушением почечных функций.

Заключение

Хроническая диарея достоверно чаще встречается у пациентов с диабетом в сравнении с субъектами, не страдающими этим заболеванием.

admin

Відбулась науково-практична конференція з Міжнародною участю «запальні та функціональні Захворювання кишечника»

17/12/2018

29-го та 30-го листопада у великому конференц-залі Національної академії наук України проходила науково-практична конференція, присвячена патології кишечника. Захід був спільно організований Міністерством охорони здоров’я України, Національною академією післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Українською гастроентерологічною асоціацією та Асоціацією дієтологів України.


Урочисте відкриття науково-практичної конференції було присвячено 100 річному ювілею НМАПО ім П.Л.Шупика та 60 річчю кафедри терапії Академії. З вітальним словом виступила проректор з наукової роботи НМАПО професор Савичук Наталія Олегівна. Було нагороджено відзнаками за сумлінну роботу співробітників кафедри терапії. Завідувач кафедри, професор Швець Наталія Іванівна виступила із доповіддю, присвяченій історії кафедри.


В роботі конференції взяли участь гастроентерологи, дієтологи, терапевти, сімейні лікарі, педіатри, морфологи, ендоскопісти, хірурги та інші фахівці з різних міст України, Німеччини, Нідерландів, Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Молдови.


Наукова програма конференції охоплювала широке коло питань патології кишківника від фундаментальних наукових доповідей з фізіології та патології різних відділів кишківника у взаємодії з іншими органами до особливостей морфологічної діагностики, терапевтичних та хірургічних втручань при запальних захворюваннях кишечника, дієтотерапії та фармакотерапії функціональної кишкової патології.


У програмі конференції також була секція «Запальні захворювання
кишечника у дітей», майстер-клас «Корекція моторних та дисбіотичних порушень при патології кишечника», Сателітний симпозіум за підтримки ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України» «Клінічні підходи до ведення хворих з патологією кишечника».

admin

Науково-практична конференція «Захворювання кишечнику: реалії сьогодення та надія на майбутнє»

13/12/2018

7 грудня 2018р в м. Харкові відбулася щорічна науково-практична конференція «Захворювання кишечнику: реалії сьогодення та надія на майбутнє», беззмінним організатором якої є кафедра гастроентерології Харківської медичної академії післядипломної освіти (зав. кафедри професор Т.Д.Звягінцева) за підтримки ГО «Українська гастроентерологічна асоціація».


Тематика конференції традиційно була присвячена запальним захворюванням кишечника (ЗЗК), але щорічно вона охоплює різні напрямки цієї нозології: вперше на конференції прозвучали доповіді щодо патології кишечника та легень, серця, суглобів, печінки та інших супутніх станів при захворюваннях кишечнику, що викликало особливий інтерес у учасників.


У роботі конференції взяли участь 127 лікарів з різних міст України (Харків, Київ, Полтава, Суми).


Модераторами конференції були професор Т.Д.Звягінцева, професор А.Е. Дорофєєв, професор Г.Д. Фадєєнко, професор І.М. Скрипник.
Професор Т.Д. Звягінцева і професор А.Е. Дорофєєв є представниками України в ЕССО (Європейська організація з вивчення хвороби Крона та колітів), і на таких конференціях знайомлять лікарів зі світовими і європейськими тенденціями, що стосуються складної проблеми діагностики і лікування запальних захворювань кишечнику (ЗЗК) – неспецифічного виразкового коліту (ВК) та хвороби Крона.


В ході конференції обговорювали питання поширеності та зростання кількості хворих в Україні із запальними і функціональними захворюваннями кишечника, що потребує зусиль різних спеціалістів, насамперед, гастроентерологів, генетиків, лікарів ЗПСМ, терапевтів, інфекціоністів та інших. Клінічне значення проблеми ЗЗК обумовлюється великою частотою помилок, що допускаються при його діагностиці та лікуванні.


Статистичні дані про захворюваність НВК і хвороби Крона у населення м. Харкова і про виконану роботу по виявленню, діагностиці і лікуванню цієї патології розповіла міський гастроентеролог Лазуткіна О.А., яка підкреслила, що наведені статистичні дані про захворюваність далекі від реалій, зупинилася на складнощах верифікації правильного діагнозу і можливостях терапії.
Професор Т.Д. Звягінцева виступила з лекцією майстер-класу на тему «Мікроскопічний коліт», який представляє складності в діагностиці і лікуванні для практичних лікарів. Вона відмітила, що за сучасними уявленнями, мікроскопічний коліт – це запальне захворювання кишечника невідомої етіології, що характеризується хронічною водянистою діареєю, відсутністю макроскопічних ознак ураження товстої кишки за наявності специфічних патоморфологічних змін. Нині топічний глюкокортикоїд будесонід є єдиним препаратом з суттєвою доказовою базою ефективності як з метою індукції, так і для підтримки ремісії мікроскопічного коліту.


У своїй доповіді «Хронічні обструктивні захворювання легенів та хвороби кишечнику» професор А.Е. Дорофєєв підкреслив, що проблема ЗЗК – мультидисциплінарна, тому на перший план часто виходять позакишкові прояви, які зустрічаються практично у половини пацієнтів. Характерною особливістю для хворих ЗЗК є залучення до патологічного процесу нижніх дихальних шляхів з формуванням обструкції дрібних бронхів і бронхоектазів, що не проявляється клінічно у більшості хворих. Виявлені обструктивні порушення вентиляції асоційовані із структурними змінами дистальних бронхів, що відповідає хронічному бронхіту.


Бронхо-легенева патологія може бути пов‘язана із ЗЗК не лише певними патогенетичними механізмами, але і бути наслідком медикаментозно-зумовлених ушкоджень. Базисна терапія ЗЗК призводить до поліпшення легеневої функції, що підтверджує патогенетичний зв‘язок між бронхо-легеневою патологією та ЗЗК. Одним з шляхів вирішення цієї проблеми може бути виявлення генетичної схильності хворих ЗЗК до бронхіальної обструкції і уточнення ролі медикаментозної корекції виявлених порушень.
Професор Фадєєнко Г.Д. представила доповідь «Серце та захворювання кишечнику». Ураження серця відзначається у кожного десятого хворого з НВК, частіше за типом метаболічної і рідше - дилатаційної кардіоміопатії. Рідко можливе залучення до процесу перикарду, в основному за типом адгезивного перикардиту.


Професор Скрипник І.М. у своїй доповіді «Гепатобіліарна система та запальні захворювання кишечнику» підкреслив тісний патогенетичний зв‘язок неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП) та ЗЗК, а також первинним склерозующим холангітом (ПСХ), який асоційований з НВК, розкрив можливості патогенетичної терапії.


Професор Опарін О.А. у своєї доповіді «Колагенози та кишечник» відмітив, що ураження суглобів має місце не менше, ніж у 1/3 хворих на ЗЗК. Можливі периферичні артрити, сакроілеїт, анкілозуючий спондилоартрит - хвороба Бехтєрева (частіше у чоловіків), артралгії, остеопороз. Патологія суглобів чітко корелює з активністю і поширеністю запального процесу в кишечнику.


К.мед.н. Кир’ян О.А. свою доповідь присвятила проблемі генетичних особливостей при функціональних та запальних захворюваннях кишечнику. Вона підкреслила, що визначення генетичної схильності до ЗЗК і використання генетичних маркерів дозволяє прогнозувати більш важкий перебіг захворювання і адекватно призначати патогенетичну терапію (месалазин, будесонід, препарати біологічної терапії).


Доцент Швець О.В. зробив повідомлення про необхідність адекватної дієти при синдромі подразненого кишечника (СПК) для попередження маніфестації симптомів захворювання і профілактики рецидивів.
Були розглянуті також питання вагітності і запальних захворювань кишечника (професор Сергієнко О.І.), питання купірування абдомінального болю при СПК (доцент Чернобай А.І.).
Учасники конференції відмітили її високий інформаційний рівень, підкреслили, що з кожним роком зростає інтерес до проблеми запальних захворювань кишечнику і висловили побажання подальшого проведення таких конференцій.

admin

Виявлення прихованої крові у калі є більш Ефективною скринінговою стратегією у чоловіків

09/12/2018

Скринінг колоректального раку (КРР) за допомогою тестів для визначення прихованої крові у калі (ТВПКК) має більш сприятливі результати у чоловіків порівняно з жінками. Найбільш ефективним такий скринінг виявляється у чоловіків з лівобічною локалізацією пухлин відповідно до результатів фінських дослідників.

Скринінгова програма відносно КРР, яка реалізовувалась у Фінляндії протягом 2004-2011 років із застосуванням ТВПКК, охопила понад 320 000 чоловіків та жінок у віці 60-69 років. Ефективність скринінгу у вигляді зменшення смертності оцінювалась за допомогою порівняння з контрольною групою за умови рандомізованого розподілу учасників. Аналіз даних не встановив достовірної різниці у двох групах коли йшлось про загальну смертність.

Нещодавно, група дослідників під керівництвом д-ра Лаури Коскенвуо, гастроінтестінальним хірургом з університетського шпиталю м. Хельсінкі (Фінляндія) провела додаткову оцінку даних для встановлення впливу на інші показники окрім смертності.

Автори встановили, що проведення скринінгу з виконанням ТВПКК один раз на два роки покращує ряд показників у чоловіків, але не в жінок. Зокрема, найбільшу користь така стратегія мала для чоловіків з лівобічною локалізацією пухлин ободової кишки. Такі чоловіки мали кращу загальну виживаність, меншу кількість нерадикальних резекцій кишківника та нижчу потребу у постоперативній хіміотерапії. Водночас, подібна користь не була встановлена у жінок або у чоловіків з правобічними локалізаціями пухлин. Результати дослідження оприлюднено онлайн 21 листопада 2018 року у the British Journal of Surgery.

Команда дослідників дійшла до висновку, що скринінг КРР у жінок з виконанням ТВПКК раз на два роки, не покращує виживаність у жінок. Ймовірно, для пацієнток мають бути застосовані інші методи скринінгу або інші часові інтервали виконання необхідних досліджень.

admin

Науково-практична конференція «Від нових наукових концепцій в гастроентерології до конкретного пацієнта»

18/11/2018

previous arrow
next arrow
previous arrownext arrow
Slider

7-8 листопада 2018 року у м. Полтаві в приміщенні Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя відбулася науково-практична конференція «Від нових наукових концепцій в гастроентерології до конкретного пацієнта» (до 75-річчя з дня народження д.мед.н., проф. І.І. Дегтярьової). Конференція додатково внесена до Реєстру з’їздів, конгресів, симпозіумів та науково-практичних конференцій, які проводяться у 2018 році, до розділу «Науково-практичні конференції» (інформаційний лист № 16-ф-2018).

Організатори проведення заходу: Українська медична стоматологічна академія і ГО «Українська гастроентерологічна Асоціація». В роботі конференції прийняли участь 459 лікарів (гастроентерологи, дитячі гастроентерологи, терапевти, сімейні лікарі, хірурги, педіатри та лікарі інших спеціальностей, лікарі-інтерни).

Наукова програма включала чотири пленарних засідання з обговоренням широкого кола питань: епідеміологічні та популяційні аспекти, новітні дослідження, сучасні методи діагностики, вікові аспекти захворювань органів травлення та сучасні методи їх медикаментозного та немедикаментозного лікування і профілактики. Наукова конференція присвячена 75-річчю з дня народження видатного вченого в галузі гастроентерології д.мед.н., проф. І.І. Дегтярьової, яка створила медичну наукову школу з цілою плеядою учнів. Під її науковим консультанством виконано 5 докторських дисертацій (М.Ю.Коломоєць, Г.А.Анохіна, Н.В.Харченко, Н.Б.Губергриц, І.М.Скрипник) і 17 кандидатських дисертацій гастроентерологами України, країн СНД, Болгарії та Лівану.

Проф. І.І. Дегтярьова – автор понад 450 наукових праць, в тому числі 6-ти монографій “Механізм дії пересадки кісткового мозку летально опроміненим тваринам” (1971), “Ультраструктура слизової шлунка при виразковій хворобі” у співавт. з О.А. Хомутовським (1978), “Виразкова хвороба” у співавт. з В.Ю. Кушніром (1983), “Панкреатит” (1992), “Виразкова хвороба” у співавт. з Н.В. Харченко (1995), “Дуфалак: клінічне застосування та перспективи” спільно з С.В. Скопиченко (2003), 3-х підручників “Захворювання органів травлення”, 2 видання (1999, 2000), “Внутрішні хвороби” (2003) та керівництва для лікарів “Клінічна гастроентерологія” (2004).

Учень Ірини Іванівни Дегтярьової - проф. Скрипник І.М. підготував фільм «Назавжди в моєму серці» та провів презентацію книги «І.І. Дегтярьова: спогади про Вчителя і колегу».
З програмними доповідями виступили проф. Передерій В.Г. (Київ) «Професор І.І.Дегтярьова – видатний представник Київської терапевтичної школи» та проф. Скрипник І.М. «Кислотозалежні захворювання: наукова школа професора І.І.Дегтярьової і перспективи сьогодення».

Активну участь в роботі конференції прийняли провідні вчені в галузі терапії та гастроентерології, які виступили з усними доповідями з найбільш актуальних проблем сучасної гастроентерології: проф. Степанов Ю.М., проф. Фадєєнко Г.Д. (Харків), проф. Дорофєєв А.Е. (Київ), проф. Драгомирецька Н.В. (Одеса), проф.Звягінцева Т.Д. (Харків), проф. Бабак О.Я. (Харків), проф. Шадрін О.Г. (Київ), проф. Губергріц Н.Б. (Лиман), проф. Анохіна Г.А. (Київ), проф. Осьодло Г.В. (Київ), доц. Швець О.В. (Київ), проф. Колеснікова О.В. (Харків) проф. Журавльова Л.В. (Харків), проф. Денисова М.Ф. (Київ), проф. Вірстюк Н.Г. (Івано-Франківськ), проф. Федів О.І. (Чернівці), проф.Пархоменко Л.К. (Харків), д.мед.н. Філіппова О.Ю. (Дніпро), а також вчені Української медичної стоматологічної академії проф. Крючко Т.О., Катеренчук І.П. (Полтава), доц. Маслова Г.С. та доц. Бабаніна М.Ю.

 

admin

Дослідження впливу пробіотиків на функцію кишкового бар’єру при різних захворювань

16/10/2018

Величезна площа поверхні кишкового бар'єру людини є ключем до підтримки «делікатного» фізіологічного гомеостазу. З одного боку, він повинен бути оптимізованим для поглинання води та поживних речовин; з іншого боку, він повинен діяти як суцільний бар'єр проти хімічних та мікробних агентів, який захищає організм людини нас від непотрібних реакцій на сполуки, які шкідливі для нашого здоров'я. Дисфункція кишкового бар'єру пов'язана з багатьма порушеннями, перед усім, із підвищеною проникністю кишечника. Нещодавні дослідження підкреслили важливість мікробіоти кишечника у підтримці належного здоров'я та висновок про те, що специфічні пробіотичні бактеріальні штами можуть бути корисними для кишкового бар'єру.

            У огляді, опублікованому Британським журналом харчування, автор доктор Пітер Брон та його співавтори систематично аналізували поточні доступні доклінічні та клінічні докази використання пробіотиків з метою поліпшення стану при різних захворювань. Зокрема, автори розглядають потенціал пробіотиків для модуляції кишкового бар'єру у випадках бактеріальної та вірусної інфекції, ожиріння та діабету, некротичного ентероколіту, запального захворювання кишечника (ЗЗК) та синдрому подразненого кишечника (СПК).

            Бактеріальні та вірусні збудники. Бактеріальні або вірусні патогенні мікроорганізми становлять загальну загрозу для слизової оболонки шлунково-кишкового тракту. На сьогоднішній день ослаблені патогенні бактерії були використані для вивчення спроможності пробіотиків зменшити діарею у тварин, при цьому загалом отриманий недостатній показник успішності. Експериментальні моделі на гризунах in vivo показали, що пробіотики можуть послабити тяжкість інфекції, спричиненої декількома шлунково-кишковими патогенами, включаючи Helicobacter pylori, Citrobacter rodentium, Listeria monocytogenes та Salmonella typhimurium, серед іншого. Слід зазначити, що як ендогенна мікробіота, так і пробіотики можуть впливати паралельно за допомогою прямих і непрямих механізмів, спрямованих на антагонізм патогенних мікроорганізмів, що ускладнює відокремлення первинного внеску мікробіоти від ролі екзогенного пробіотика. Проте, ймовірні етичні проблеми, пов'язані з проектуванням добре керованих досліджень у світі, означають, що на сьогоднішній день існує мало досліджень про інфекцію.

            Ожиріння та діабет. Метаболічна ендотоксемія або високий вміст ліпополісахаридів (ЛПС), отриманих мікробіотою кишки, у плазмі, пов'язані з розвитком метаболічних захворювань, зокрема із ожирінням та цукровим діабетом 2 типу. Ліпополісахариди (ЛПС), похідні від компонентів зовнішньої клітинної стінки грамнегативних бактерій, зазвичай перешкоджають трансмісії в плазму кишковим бар'єром. У мишей біфідобактерії асоціюються зі зниженими рівнями ЛПС кишківника та поліпшеною функцією бар'єру слизової оболонки. З цього питання проведена невелика кількість клінічних досліджень, тим не менш, вони узгоджуються з дослідженнями на мишах, та вказують на те, що пробіотична добавка до Bifidobacterium або домінування пребіотиків, що сприяють росту біфідобактерій, може знизити частоту розвитку ендотоксемії. Окрім Bifidobacterium, різні види Lactobacillus та Akkermansia muciniphila також демонструють позитивний вплив на показники порушення обміну речовин. Автори зазначають, що ці поліпшення здоров'я не можуть бути цілком пов'язані з бактеріальними видами, про які йде мова, оскільки в більшості випадків точний основний механізм стимулювання поліпшення здоров'я залишається невідомим. Крім того, лише деякі дослідження оцінили, чи можуть бути досягнуті подібні ефекти в клінічних дослідженнях, що є основним застереженням у нашому науковому розумінні.

            Некротизуючий ентероколіт. Незрілість кишкового бар'єру є визначальною характеристикою некротичного ентероколіту (НЕК), гострого запального захворювання з високою смертністю, що вражає немовлят з малою вагою. В цілому, дані з неонатальних моделей тварин показують, що пробіотики можуть зміцнити незрілий кишковий бар'єр - значущу ознаку НЕК, тим самим зменшуючи тяжкість захворювання. У деяких дослідженнях, пробіотичне введення знижує навантаження патогенів у період розвитку кишечника. Автори зауважують, однак, що в цей час медичні експерти все ще не рекомендують планувати використання специфічного пробіотичного лікування і чекати великих і добре продуманих досліджень щодо безпеки та ефективності.

            Синдром подразненого кишечника. Синдром подразненого кишечника (СПК) – це захворювання шлунково-кишкового тракту, що характеризується рецидивуючими болями у животі та змінами консистенції та частоти калу. Незважаючи на те, що наукові дискусії тривають, дослідження показують, що мікробіота кишечника, ймовірно, сприяє симптоматиці СПК. Зниження симптомів, подібних до СПК, було досягнуто в моделях тварин після навмисного порушення епітеліального бар'єру. Дослідження показали, що додавання різних пробіотичних штамів, особливо молочнокислих бактерій, може відновити функцію кишкового бар'єру, висвітлюючи можливість використання пробіотиків як варіант лікування для цього синдрому. Проте, результати існуючих досліджень важко інтерпретувати через використання різних штамів та комбінацій, а також загальні обмеження в дизайні дослідження. Пребіотичні сполуки, які сприяють виробленню молочної кислоти та бутирату, також заслуговують на увагу, оскільки вони можуть вводитися разом із специфічними пробіотичними штамами (синбіотиками) для стимуляції синергічного впливу між пробіотиками, ендогенною мікробіотою та їх метаболітами.

            Запальні захворювання кишечника. Запальні захворювання кишечника, у тому числі хвороба Крона (ХК) та виразковий коліт (ВК), є дуже важкими запальними захворюваннями кишечника, що часто потребує потужної імуносупресії для індукування ремісії. Враховуючи їх серйозність, автори пишуть, що пробіотики можуть бути корисними для підтримки ремісії. Результатами останніх досліджень при ХК, однак, вчені були розчаровані. Більш багатообіцяючі результати повідомляли про використання пробіотиків у стимуляції та підтримці ремісії ВК. Наприклад, в одному дослідженні було встановлено, що протягом 12 тижнів пробіотикотерапія була еквівалентною месалазину для підтримки ремісії ВК.

            У заключенні автори підкреслюють, що на сьогоднішній день проведено багато досліджень з впливу пробіотиків на функціональність кишкових бар'єрів на моделях тварин та in vitro, тоді як відносно мало відомо про еквівалентні процеси у людей. Тим не менше, різні дослідження свідчать про те, що функція бар'єрної слизової оболонки може бути покращена пробіотичним лікуванням, що є підставою для необхідності проведення досліджень у добре діагностованих популяціях хворих. Лише після того, як ці клінічні дослідження завершаться, у науковців буде достатньо доказів, щоб впевнено рекомендувати пробіотичні засоби за умов різних захворювань, що сприятиме підвищенню рівня здоров'я пацієнтів.

            Reference.

            Bron PA, Kleerbezem M, Brummer RJ, et al. Can probiotics modulate human disease by impacting intestinal barrier function? Br J Nutr. 2017; 117(1): 93-107. doi: 10.1017/S0007114516004037.

                                                                               Підготував аспірант Олексій Іванов

                                                           (Запорізький державний медичний університет)