Українська Гастроентерологічна Асоціація

Головна Керівництво Правління Комітети Новини Статті Відео Контакти Освіта Журнали Регіональні відділення Організаційна інформація Клінічні протоколи та настанови

admin

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ФЕКАЛЬНОЇ МІКРОБІОТИ НЕ ЗМЕНШУЄ ПРОЯВИ СИНДРОМУ ПОДРАЗНЕНОГО КИШКІВНИКА З ДІАРЕЄЮ

13/08/2019

Трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) має доведену ефективність при C.difficile асоційованій діареї та продовжує досліджуватись в якості самостійного або допоміжного способу лікування інших кишкових та позакишкових патологічних станів.

Серед іншого, ТФМ демонструє обнадійливі результати у полегшенні симптомів синдрому подразненого кишечнику (СПК). Водночас, контрольованих досліджень з цього предмету проведено не так багато, тому лишається чимало відкритих питань.

Метою мультицентрового дослідження, проведеного у США, було встановлення спроможності полегшення симптомів синдрому подразненого кишечнику з діареєю (СПК-Д) завдяки застосуванню ТФМ.

Методи дослідження

Було виконане подвійне сліпе, плацебо-контрольоване перехресне дослідження із включенням пацієнтів у віці 18-65 років, які мали від помірної до важкої форми СПК-Д згідно з індексом важкості СПК (IBS-Symptom Severity Score – IBS-SSS). Групи учасників було рандомізовано відібрано з 175 пацієнтів, набраних у трьох центрах США.

Було використано комп’ютерний спосіб випадкового розподілу пацієнтів на групи по чотири людини, в яких спочатку приймались капсули з фекальним трансплантатом, а потім з плацебо чи у зворотному порядку – спочатку плацебо з наступним прийомом ТФМ. Капсула з трансплантатом вміщувала 0,38 г мінімально оброблених донорських випорожнень. Кожен пацієнт прийняв 75 капсул з ТФМ протягом трьох днів (25 капсул на день), а також 75 капсул з плацебо теж протягом 72 годин.

Всім пацієнтам призначалось альтернативне лікування через 12 тижнів. Первинною кінцевою точкою була різниця в індексі IBS-SSS між групами досліджуваних після 12 тижнів лікування.

Дослідження було зареєстровано через ClinicalTrials.gov під номером NCT02328547. Після проведення аналізу ефективності у групах досліджених також була проаналізована частота та структура побічних ефектів. Дослідження було припинене достроково, так як проміжний аналіз продемонстрував його марність.

Результати

У період з травня 2015 року до квітня 2017 року 48 пацієнтів було рандомізовано для прийому спочатку ТФМ (n=25) або плацебо (n=23). Трьох пацієнтів було втрачено на етапі подальшого спостереження у групі ТФМ. 

Індекс IBS-SSS не відрізнявся між реціпієнтами ТФМ (середнє значення - 221 [SD 105]) та реціпієнтами плацебо (236 [95]) через 12 тижнів застосування (p=0,65) після коригування з вихідними показниками.

Найбільш поширеними побічними ефектами були: абдомінальний біль (п’ять випадків [10%] у 48 учасників під час прийому капсул з ТФМ проти чотирьох [8%] при прийомі плацебо), нудота (чотири [8%] проти двох [4%]), а також загострення діареї (три [6%] проти восьми [17%]). Один випадок серйозного побічного ефекту (гострий холецистит) не був пов'язаним з використанням ТФМ, а був зареєстрований при прийомі плацебо.

Висновки

ТФМ виявилась безпечним методом лікування, але не призвела для полегшення симптомів через 12 тижнів застосування при порівнянні з плацебо. Додаткові дослідження можуть бути корисними для визначення ефективності ТФМ при СПК-Д.

Посилання на оригінальну публікацію:

OC Aroniadis, LJ Brandt, C Oneto, P Feuerstadt, A Sherman, AW Wolkoff, Z Kassam, RG Sadovsky, RJ Elliott, S Budree, M Kim, MJ Keller. Faecal Microbiota Transplantation for Diarrhoea-Predominant Irritable Bowel Syndrome: A Double-Blind, Randomised, Placebo-Controlled Trial. Lancet Gastroenterol Hepatol 2019 Jul 17;[EPub Ahead of Print]. 

admin

РАННЄ ЗНИЖЕННЯ АЛТ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ КОРТИКОСТЕРОЇДІВ ДОЗВОЛЯЄ ДИФЕРЕНЦІЮВАТИ ІДІОПАТИЧНЕ МЕДИКАМЕНТОЗНЕ ПОШКОДЖЕННЯ ПЕЧІНКИ ТА АВТОІМУННИЙ ГЕПАТИТ

04/08/2019

Медикаментозне пошкодження печінки (МПП) та автоімунній гепатит (АІГ) є конкуруючими діагнозами у пацієнтів з ознаками гострого ураження печінки на тлі прийому лікарських засобів. 

За відсутності недвозначних маркерів, для диференційної діагностики використовуються різні індекси, на кшталт RUCAM (призначений для встановлення причинно-наслідкового зв’язку між вживанням ліків та розвитком МПП) або індексу АІГ(оцінює ймовірність АІГ за сумою балів з урахуванням патогномонічних ознак захворювання). Але у деяких випадках діагноз лишається неясним.

Групою дослідників з Німеччини була вивчена можливість застосування простого параметру з метою відокремлення МПП та АІГ невдовзі після початку кортикостероїдної терапії.

Методи дослідження

У ході дослідження було вивчено кейси 44 пацієнтів з гострими ураженнями печінки та які приймали щонайменше один лікарський засіб. В усіх випадках призначалась кортикостероїдна терапія. В результаті виявилась однакова кількість (по 22) діагнозів МПП та АІГ. 

При включенні у дослідження оцінювались індекси RUCAM та АІГ. Заключний діагноз базувався на перебігу захворювання. Зміни концентрації сироваткової аланінамінотрансферази (АЛТ) після початку застосування кортикостероїдів реєструвались та порівнювались між групами МПП та АІГ.

Результати дослідження

59 % пацієнтів (n = 26) було коректно діагностовано при включенні у дослідження за допомогою індексівRUCAM та АІГ, відповідно. Водночас, у третини хворих (n = 13) з 44 осіб результати були непевними і ще п’ять пацієнтів мали хибний діагноз.

Зменшення рівня АЛТ через тиждень після початку застосування кортикостероїдів було достовірно більш вираженим у пацієнтів з остаточним діагнозом МПП (точність 77 %). Ця різниця також була встановлена у 18 випадках непевних або хибних щодо діагнозу (точність 83 %).

Заключення

Швидка відповідь у вигляді зменшення рівня АЛТ при застосуванні кортикостероїдної терапії дозволяє диференціювати МПП та АІГ. Оцінка динаміки зниження АЛТ також допомагає у прийнятті клінічних рішень при непереконливих результатах оцінки діагностичних індексів.

Посилання на оригінальну публікацію:

S Weber, A Benesic, I Rotter, AL Gerbes. Early ALT Response to Corticosteroid Treatment Distinguishes Idiosyncratic Drug-Induced Liver Injury From Autoimmune Hepatitis. Liver Int. 2019 Jul 18.

admin

ДІАГНОЗ ТА ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З РИЗИКОМ АДЕНОКАРЦИНОМИ ШЛУНКУ – РЕКОМЕНДАЦІЇ БРИТАНСЬКОГО ТОВАРИСТВА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ

27/07/2019

Добре відомо, що аденокарцинома шлунку зумовлює поганий прогноз, переважно за рахунок пізнього встановлення діагнозу та неможливості проведеннярадикального лікування.

Фактори ризику аденокарциноми шлунку включають інфекцію Helicobacter pylori, сімейний анамнез щодо раку шлунку, особливо дифузного раку, а також перніціозна анемія. 

Стадії прогресування передракових змін включають хронічний гастрит, атрофію слизової оболонки шлунку (АСОШ), кишечну метаплазію слизової оболонки шлунку (КМСОШ) та дисплазію.

Ключом до раннього виявлення передракових змін або раку є встановлення груп ризику за допомогою неінвазивних засобів до проведення ендоскопічного дослідження.

Водночас, дотепер бракує надійних біомаркерів, які б достовірно виявляли наявність хронічного атрофічного гастриту. Принаймні, недостатньо доказових обґрунтувань їх застосування з метою популяційного скринінгу. 

Ендоскопічні дослідження з отриманням високоякісного зображення для повної візуалізації слизової оболонки шлунку є важливою складовою раннього виявлення аденокарциноми. Безумовно, іншою складовою має бути отримання біопсії з гістопатологічною верифікацією змін слизової оболонки. Саме цей етап надає можливість точного виявлення АСОШ та КМСОШ із відповідним зростанням ризику раку шлунку.

Отримання біоптатів відповідно до Сіднейського протоколу (з антруму, вирізки у куті шлунку, великої та малої кривизни шлунку) дозволяє забезпечити одночасно точну діагностику та стратифікацію ризику прогресування до раку шлунку.

В ідеалі, біоптати мають бути отримані з ділянок, в яких АСОШ та КМСОШ виявлені за допомогою ендоскопії з високою роздільною здатністю. 

Дотепер не отримано достатніх доказів на користь проведення скринінгу у популяціях з низьким ризиком аденокарциноми (у т.ч. з проведенням рутинної езофагогастродуоденоскопії), наприклад, у Великій Британії. Водночас, ендоскопічне спостереження має бути рекомендованим усім пацієнтам з АСОШ та КМСОШ кожні три роки.

Ендоскопічна резекція слизової оболонки або ендоскопічна підслизова диссекція виявленої дисплазії або раннього раку шлунку демонструють високий рівень ефективності та низький ризик рецидивів. 

Посилання на оригінальну публікацію:

British Society of Gastroenterology Guidelines on the Diagnosis and Management of Patients at Risk of Gastric AdenocarcinomaBMJ 2019 Jul 05;[EPubAhead of Print], M Banks, D Graham, M Jansen, T Gotoda, S Coda, M di Pietro, N Uedo, P Bhandari, DM Pritchard, EJ Kuipers, M Rodriguez-Justo, MR Novelli, K Ragunath, N Shepherd, M Dinis-Ribeiro

admin

АСОЦІАЦІЯ ІНТЕРВЕНЦІЙ ІЗ ЗМЕНШЕННЯ НАДМІРНОЇ МАСИ ТІЛА ТА ЗМІНАМИ БІОМАРКЕРІВ ПРИ НЕАЛКОГОЛЬНІЙ ЖИРОВІЙ ХВОРОБІ ПЕЧІНКИ

23/07/2019

МЕТА-АНАЛІЗ: ЗМЕНШЕННЯ ВАГИ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЛІКУВАННЯ ПРИ НЕАЛКОГОЛЬНОМУ СТЕАТОГЕПАТИТІ

У нещодавно опублікованому мета-аналізі було додано дані до тих, які вже увійшли в Кокранівський огляд 2011 року із включенням 15 додаткових досліджень.

Очікуваним було те, що зменшення зайвої ваги пов’язане із поліпшенням характеристик біомаркерів та стеатогепатиту у пацієнтів з неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ). Водночас, всі 26 включених досліджень були недостатньої тривалості для того, щоб продемонструвати регресію фіброзу печінки.

Накопичення жиру в гепатоцитах є певним передвістником цукрового діабету та подальшого зростання ризику серцево-судинної патології. Додаткові умови для цього створює сидячий спосіб життя та високий рівень споживання цукру. 

Патогенетичні механізми прогресування морфологічних змін у печінці пов’язані із збільшенням кількості тригліцеридів у крові, їх акумуляцією у печінці, ініціюванням запалення із подальшим розвитком фібротичних змін та зростанням ризику цирозу та аденокарциноми печінки.

У дослідженні, опублікованому цього місяця [1], було встановлено зростання ймовірності цирозу печінки у хворих з НАСГ. Між 2004 та 2014 роком відбулись суттєві зміни у структурі причин цирозу печінки із скороченням частки вірусних гепатитів та збільшенням – алкогольних та НАСГ (рисунок нижче).

C:\Users\Oleg\Documents\NASH\Causes_cirrhosis.jpg

ЛІКУВАННЯ НАСГ

Ефективне лікування стеатогепатиту значно зменшує ризик діабету та серцево-судинної патології із відповідним скороченням смертності. Наступні методи лікування використовуються сьогодні у пацієнтів з НАСГ.

Зменшення зайвої ваги

В одному з досліджень, що включені до мета-аналізу Вонга з колегами, було визначено, що втрата 10% або більше від вихідної ваги призводить до одужання у 97% випадків. У лікуванні діабету 2 типу дослідження DiRECT встановило досягнення ремісії у 86% пацієнтів та втрату 15 кг ваги при дотриманні рідкої дієти [2].

NASH

Покращення харчування

Однією з ключових аліментарних причин зростання захворюваності на НАСГ є зростаюче споживання вуглеводів, переважно за рахунок цукру. Ця тенденція змінила надмірне споживання насичених жирів, яке було помітним двадцять – двадцять п’ять років тому. У дослідженні PURE було підтверджено роль цукру в якості головного аліментарного чинника кардіоваскулярної смертності у 18 країнах [3].

Для зменшення захворюваності на НАСГ, уповільнення його прогресування та попередження цукрового діабету 2 типу і серцево-судинних захворювань, харчування повинно включати достатню кількість харчових волокон, переважне споживання рослинної їжі та збільшення вживання корисних джерел білку, у першу чергу – риби. 

Додаткове вживання розчинних харчових волокон

Споживання однієї столової ложки розчинених у склянці води харчових волокон перед кожним прийомом їжі робить значний внесок у підвищення ефективності лікування НАСГ. У нещодавному дослідженні [4] такий підхід спричинював зменшення HbA1c на 0.58%, уповільнення абсорбції вуглеводів, зменшення всмоктування холестерину та сприяння втраті ваги завдяки заповнення об’єму у шлунку. Досить непогані результати для терапевтичної інтервенції, яка має прийнятну вартість.  

Фізична активність

Існує дуже небагато захворювань, при яких фізичні вправи не мають позитивного ефекту. Вони забезпечують транспортування цукру у м’язи, зменшують потребу у депонуванні тригліцеридів у печінці при надмірному надходженні енергії.

Риб’ячий жир

Високі дози (4 г на день) риб’ячого жиру можуть сприяти зменшенню рівня тригліцеридів та їх депонування у печінці. Результати наявних досліджень говорять про необхідність вживання принаймні одного граму риб’ячого жиру для отримання позитивних результатів при НАСГ [5].

Пробіотики

У невеликому дослідженні із включенням 62 дітей з ожирінням та НАСГ використання пробіотичних дієтичних добавок з  вмістом біфідобактерій (Bifidobacterium lactis та B. bifidum), а також певних штамів лактобактерій через 12 тижнів призводило до зменшення кількості трансаміназ (АЛТ  та АСТ) на 78% та покращення ліпідного профілю крові. Стеатоз печінки, за даними ультрасонографії, також регресував у 53% пацієнтів порівняно із 16,5% у групі плацебо [6].

Метформін та N-Ацетилцистеїн?

Вже отримані обнадійливі результати досліджень на лабораторних тваринах, що демонструють регресування фіброзу печінки при застосуванні цих двох препаратів. Потрібні подальші дослідження для підтвердження ефективності у пацієнтів з НАСГ.

Метформін сприяє втраті ваги, зменшує глюконеогенез та промотує транспортування глюкози у м’язи. N-Ацетилцистеїн (NAC) стимулює збільшення синтезу у печінці глутатіону, одного з найпотужніших антиоксидантів. Досліджувались дози еквівалентні 500 мг метформіну та 600 мг NAC двічі на день [7, 8].

Перелік літературних посилань

1. Orman ES, Roberts A, Ghabril M, et al. Trends in characteristics, mortality, and other outcomes of patients with newly diagnosed cirrhosis. JAMA Netw Open. 2019;2(6):e196412. https://jamanetwork.com/journals/jamanetworkopen/fullarticle/2736936

2. Lean MEJ, Leslie WS, Barnes AC, et al. Primary care-led weight management for remission of type 2 diabetes (DiRECT): an open-label, cluster-randomised trial. Lancet. 2018;391(10120):541-551. https://www.thelancet.com/journals/lancet/article/PIIS0140-6736(17)33102-1/fulltext

3. Dehghan M, Mente A, Zhang X, et al. Associations of fats and carbohydrate intake with cardiovascular disease and mortality in 18 countries from five continents (PURE): a prospective cohort study. Lancet. 2017;390(10107):2050-2062. https://www.thelancet.com/journals/lancet/article/PIIS0140-6736(17)32252-3/fulltext

4. Jovanovski E, Khayyat R, Zurbau A, et al. Should viscous fiber supplements be considered in diabetes control? Results from a systematic review and meta-analysis of randomized controlled trials. Diabetes Care. 2019;42(5):755-766. https://care.diabetesjournals.org/content/42/5/755.long

5. Parker HM, Johnson NA, Burdon CA, et al. Omega-3 supplementation and non-alcoholic fatty liver disease: a systematic review and meta-analysis. J Hepatol. 2012;56(4):944-951. https://www.journal-of-hepatology.eu/article/S0168-8278(11)00740-9/fulltext

6. Famouri F, Shariat Z, Hashemipour M, et al. Effects of probiotics on nonalcoholic fatty liver disease in obese children and adolescents. J Pediatr Gastroenterol Nutr. 2017;64(3):413-417. https://journals.lww.com/jpgn/fulltext/2017/03000/Effects_of_Probiotics_on_Nonalcoholic_Fatty_Liver.17.aspx

7. Salman ZK, Refaat R, Selima E, et al. The combined effect of metformin and L-cysteine on inflammation, oxidative stress and insulin resistance in streptozotocin-induced type 2 diabetes in rats. Eur J Pharmacol. 2013;714(1-3):448-455. https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S0014299913005128

8. De Oliveira CP, Stefano JT, de Siqueira ER, et al. Combination of N-acetylcysteine and metformin improves histological steatosis and fibrosis in patients with non-alcoholic steatohepatitis. Hepatol Res. 2008;38(2):159-165. https://onlinelibrary.wiley.com/doi/abs/10.1111/j.1872-034X.2007.00215.x

admin

ПОШИРЕНІСТЬ ТА КОРИСТЬ ВІД ЗАСТОСУВАННЯ КАННАБІСУ ПРИ ГАСТРОПАРЕЗІ

10/07/2019

Гастропарез може бути досить складним розладом у веденні певних категорій пацієнтів, зважаючи на досить обмежений вибір способів його лікування. Багато хворих, не отримуючи суттєвого полегшення симптоматики, готові до використання альтернативних засобів включно із каннабіоїдами (КБ). 

Відомо, що КБ впливають на пресинаптичні рецептори, зменшуючи вивільнення трансмітерів, на кшталт ацетилхоліну. Тетрагідроканнабіол (ТГК) має центральну дію на КБ1 рецептори, тоді як каннабідіол (КБД) впливає на періферичні КБ2 рецептори, які задіяні у запальних та больових механізмах. Неселективні модулятори КБ1 та КБ2 рецепторів, наприклад, рецептурний препарат медичного канабісу дронабіол може уповільнювати швидкість випорожнення шлунку особливо у жінок.

У дослідженні Jehangir та Parkman з Temple Medical Center (Каліфорнія, США) було вивчено частоту споживання каннабісу пацієнтами з гастропарезом. Також було з’ясовано групи пацієнтів, які вживають КБ та вплив каннабіоїдів на наявні симптоми.

Методи дослідження 

Амбулаторні пацієнти із симптомами гастропарезу спостерігались в академічному медичному центрі з червня по вересень 2018 року. Всі вони заповнювали опитувальники для з’ясування симптомів гастропарезу та поточного лікування.

Результати дослідження

Серед 197 пацієнтів близько половини (n = 92, 46.7%) повідомили про триваючий (35.5%) або попередній (11.2%) досвід застосування КБ, включаючи ТГК (n = 63), дронабіол (n = 36), та/або КБД (n = 16). 

Серед них більшість відмічала полегшення симптомів гастропарезу (93.5% при прийомі ТГК, 81.3% при застосуванні КБД та 47.2% - дронабіолу). Переважно КБ вживались шляхом куріння (n = 46). Пацієнти, які використовували КБ були молодшими (41.0 ± 15.4 проти 48.0 ± 15.9 років; P < 0.01) та мали більш високий індекс загальної симптоматики гастропарезу (3.4 ± 1.0 проти 2.8 ± 1.3; P < 0.01) порівняно з тими, хто не вживав каннабіоїдів.

Висновки

Третина пацієнтів з симптомами гастропарезу є активними споживачами КБ з метою полегшення хронічних симптомів. Більшість з них дійсно відчуває позитивну динаміку самопочуття. Хворі, які вдаються до застосування КБ молодші за віком та мають більш виражені симптоми. Потрібні подальші дослідження для вивчення ефективності та безпечності каннабіоїдів у лікуванні гастропарезу.

Посилання на оригінальну публікацію

A Jehangir, HP Parkman. Cannabinoid Use in Patients With Gastroparesis and Related Disorders: Prevalence and Benefit. Am. J. Gastroenterol 2019 Jun 01;114(6)945-953. 

admin

ЗАХВОРЮВАНІСТЬ НА КОЛОРЕКТАЛЬНИЙ РАК ЗРОСТАЄ У МОЛОДИХ ЄВРОПЕЙЦІВ

25/06/2019

Оновлення даних щодо захворюваності і поширеності колоректального раку (КРР) у різних вікових групах є необхідним для перегляду існуючих стратегій скринінгу. Виявлення пренеопластичних змін та ранніх форм пухлин товстого кишечника дозволяє забезпечити збільшення тривалості життя пацієнтів з одним найбільш поширених видів раку травної системи.

Мета дослідження

Останнім часом отримуються дані щодо зменшення захворюваності на КРР у суб’єктів віком 50 років та старше. Зворотні тенденції спостерігаються у молодшій віковій групі. В Європі існує певний дефіцит даних щодо динаміки захворюваності КРР серед людей молодших 50 років. Це дослідження було проведене з метою з’ясування епідеміології колоректального раку у молодих європейців.

Дизайн дослідження

Було проаналізовані дані з 1990 по 2016 рік доступні у національних та регіональних канцер-реєстрах. Динаміка захворюваності визначалась із застосуванням регресії Joinpoint та відображена у щорічних змінах відсотку захворівших на рак.

Результати дослідження

До аналізу було залучено дані 143,7 мільйонів людей у віці 20-49 років з 20 європейських країн. Серед них діагноз КРР було встановлено у 187 918 хворих, що склало 0,13%. 

Серед суб’єктів віком 20-29 років за період 2004-2016 роки зростання захворюваності на КРР склало 7,9% на рік. Аналогічний показник для вікової групи 30-39 років був 4,9% у 2005-2016 роках. Зростання захворюваності у групі 40-49-річних становило 1,6% у 2004-2016 роках. 

Раніше всього зареєстроване зростання захворюваності у групі 20-29 років, воно спостерігається на 10-20 років пізніше у віці 30-39 років та 40-49 років. 

У цілому зростання захворюваності на КРР реєструється в усіх європейських країнах. Але при цьому помітна певна гетерогенність даних.

Смертність спричинена колоректальним раком достовірно не змінилась у молодших вікових групах. У проміжку між 1990 та 2016 роками смертність зменшувалась на 1,1% в рік у віковій групі 30-39 років та на 2,4% серед 40-49-річних суб’єктів.

Заключення

В Європі реєструється зростання захворюваності на КРР серед молодших дорослих. Причини цієї тенденції мають бути з’ясовані. Клініцисти повинні бути обізнані щодо цього тренду. Якщо він буде помітним і надалі тоді необхідно переглянути чинні рекомендації щодо скринінгу колоректального раку. 

Посилання на оригінальну публікацію:

Vuik FE, Nieuwenburg SA, Bardou M, et al. Increasing incidence of colorectal cancer in young adults in Europe over the last 25 years. Gut Published Online First: 16 May 2019. doi: 10.1136/gutjnl-2018-317592

admin

ДЕКСЛАНЗОПРАЗОЛ ТА ЕЗОМЕПРАЗОЛ НЕ ВПЛИВАЮТЬ НА ГОМЕОСТАЗ КІСТОК У ЖІНОК ПІСЛЯ МЕНОПАУЗИ

23/05/2019

У ряді попередніх спостережень було продемонстровано асоціацію між застосуванням інгібіторів протонної помпи (ІПП) та ризиком переломів кісток. Для з’ясування достовірності такої асоціації було заплановане та проведене дослідження з оцінкою маркерів реабсорбції та формування кісткової маси, мінеральної щільності кісток та частотою переломів. Одночасно вивчались рівні кальцію, магнію, фосфору та паратгормону.

Проведене дослідження можна віднести до великого переліку інших подібних, де заголовок може бути прямо протилежним за змістом відповідно точки зору автора. Один з науковців може наполягати на тому, що не впливає на здоров’я кісток, тоді як інший зробить акцент на методологічні недоліки дослідження.

Так, ці недоліки існують:

  • Це дослідження було профінансоване найбільшою азійською фармацевтичною компанією Takeda, яка до того ж є виробником двох ІПП;
  • Половина даних були забраковані FDA, що зменшило загальну кількість учасників до 93 суб’єктів;
  • Достатньо коротка тривалість (26 тижнів) не дозволяє оцінити реальні наслідки для пацієнтів, які споживають ІПП довший час;
  • Автори перевіряли наявність мальабсорбції кальцію на підставі аналізу його екскреції з сечею, не враховуючи те, що всі учасникі приймали дієтичні добавки з кальцієм та вітаміном D.

У порівнянні з плацебо прийом обидвох ІПП був асоційований з достовірно вищим рівнем резорбції та формації кісток без втрати загальної кісткової маси через 26 тижнів. Ймовірно, що ІПП впливають на втрату та відновлення кісткової маси, але тривалість спостереження не дозволяє оцінити довготривалих ефектів.

У дослідженні вивчався ефект дексланзопразолу та езомепразолу у 115 здорових жінок у постменопаузі. Не було виявлено достовірних відмінностей у порівнянні з плацебо таких показників, як мінеральна щільність кісток, рівень паратгормону, у рівнях мінералів у сироватці крові або у сечі жінок.

Здоров’я кісток є надзвичайно важливим, зокрема, для літніх людей, коли можна провести певні паралелі із серцево-судинними захворюваннями. Низка досліджень демонструє кореляцію між тривалістю застосування ІПП та ризиком смерті від серцево-судинних захворювань.1-3

Слід наголосити на тому, що пригнічення кислотної секреції завдяки прийому ІПП повинно мати наслідки. Завдання для наступних досліджень – зробити наші знання щодо безпечності тривалого застосування ІПП біль досконалими.

Перелік літературних посилань:

  1. Yepuri G, Sukhovershin R, Nazari-Shafti TZ, et al. Proton pump inhibitors accelerate endothelial senescence. Circ Res. 2016;118(12):e36-42. https://www.ahajournals.org/doi/full/10.1161/CIRCRESAHA.116.308807
  2. Xie Y, Bowe B, Li T, et al. Risk of death among users of proton pump inhibitors: a longitudinal observational cohort study of United States veterans. BMJ Open. 2017;7(6):e015735. https://bmjopen.bmj.com/content/7/6/e015735.long
  3. Shah NH, LePendu P, Bauer-Mehren A, et al. Proton pump inhibitor usage and the risk of myocardial infarction in the general population. PLoS One. 2015;10(6):e0124653. https://journals.plos.org/plosone/article?id=10.1371/journal.pone.0124653

Посилання на оригінальну публікацію

www.practiceupdate.com/content/dexlansoprazole-and-esomeprazole-do-not-affect-bone-homeostasis-in-healthy-postmenopausal-women/81434/0/6/1/

admin

ЕФЕКТИВНІСТЬ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ФЕКАЛЬНОЇ МІКРОБІОТИ ПРИ ВИРАЗКОВОМУ КОЛІТІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД СПЕЦИФІЧНИХ БАКТЕРІЙ ТА МЕТАБОЛІТІВ

Трансплантація фекальної мікробіоти (ТФМ) може ініціювати ремісію у пацієнтів з виразковим колітом (ВК). У рандомізованому контрольованому досліджені з використанням цього методу лікування при активному ВК було вивчено бактеріальну таксономію та функціональні фактори, які сприяли ефективності ТФМ.

Методи дослідження

Групою австралійських вчених виконане подвійне сліпе рандомізоване дослідження із включенням 81 пацієнта з активним ВК. Пацієнти були випадково розподілені на дві групи: у першій проводилась інтенсивна інфузія під час колоноскопії із наступним введенням 5 г/тиждень протягом восьми тижнів мультидонорської фекальної мікробіоти, а у другій групі – плацебо за аналогічною схемою. Результати дослідження опубліковані у квітневому числі 2019 року журналу Gastroenterology.

Пацієнти з інтервенційної групи отримували трансплантат з гомогенізованого стільця від 3-7 непов’язаних донорів. Пацієнти з контрольної групи мали можливість отримати відкриту ТФМ після закінчення періоду дослідження із подвійним засліпленням.

Дослідники отримали 314 зразків фекалій пацієнтів на етапі скринінгу, це повторювалось кожні чотири тижні та через вісім тижнів після проведення сліпої або відкритої ТФМ. Також було досліджено 160 біоптатів з товстого кишечника від пацієнтів при включенні у дослідження, а також через вісім тижнів після закінчення подвійного сліпого лікування та відкритої ТФМ.

Було проведено аналіз 105 зразків фекалій від 14 незалежних донорів (n = 55), з яких було виготовлено 21 мультидонорський препарат для трансплантації (n = 50). Бактерій у кишечних та фекальних зразках досліджувались за допомогою 16S рибосомального РНК геномного та танскриптомного секвенування. 285 зразків було піддано метагеномним дослідженням та у 60 вивчені метаболомні особливості.

Результати дослідження

ТФМ збільшує різноманітність мікробіоти та впливає на її порушену композицію, що підтверджує аналіз кишкових та фекальних зразків до і після проведення ТФМ. Різноманітність мікробіоти була більшою як у кишкових, так і у фекальних зразках пацієнтів, у яких було досягнуто ремісію ВК порівняно з хворими з відсутністю ремісії.

У пацієнтів у ремісії після ТФМ встановлено високу присутність Eubacterium hallii та Roseburia inulivorans, а також більш високий рівень продукції коротко-ланцюгових жирних кислот та вторинних жирних кислот порівняно із групою, в якій не було досягнуто ремісії. В останній зразки стільця характеризувались домінуванням Fusobacterium gonidiaformans, Sutterella wadsworthensis та штамами Escherichia, а також високим рівнем біосинтезу гема та ліпополісахаридів.

Бактероїди у донорських зразках фекалій були асоційовані з ремісією у пацієнтів, які отримували ТФМ. Навпаки, присутність штамів Streptococcus у донорських фекаліях асоціювалась з відсутністю ефективності ТФМ.

Висновки

Дослідження зразків фекалій та біоптатів слизової оболонки від пацієнтів, які отримували ТФМ разом із дослідженням зразків фекалій донорів дозволяє визначити специфічні бактерії та метаболічні особливості, які призводять до досягнення ремісії ВК. Отримані результати можуть бути використані у плануванні мікробіологічної терапії ВК.

Посилання на оригінальну публікацію

Specific Bacteria and Metabolites Associated With Response to Fecal Microbiota Transplantation in Patients With Ulcerative Colitis

S Paramsothy, S Nielsen, MA Kamm, NP Deshpande, JJ Faith, JC Clemente, R Paramsothy, AJ Walsh, J van den Bogaerde, D Samuel, RWL Leong, S Connor, W Ng, E Lin, TJ Borody, MR Wilkins, JF Colombel, HM Mitchell, NO Kaakoush. Gastroenterology 2019 Apr 01;156(5)1440-1454.e2,

admin

ВПЛИВ ПРОКІНЕТИКІВ НА ШВИДКІСТЬ СПОРОЖНЕНИЯ ШЛУНКУ ТА СИМПТОМИ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД І МЕТА-АНАЛІЗ

У ряді досліджень повідомлялось про недостатні докази впливу прокінетичних препаратів на швидкість спорожнення шлунку (ШСШ) та асоційовані з нею верньоабдомінальні симптоми (ВАС).

Варто відмитити, що якість методів оцінки ШСШ у деяких досліджень була неоптимальною. У цьому огляді проводився аналіз покращення ШСШ та полегшення ВАС у дослідженнях, в яких використовувались оптимальні методи дослідження (сцинтіграфія або дихальні тести із споживанням твердої тестової страви та тривалістю >2 години).

Крім того, між собою порівнювались результати досліджень із використанням різних методів оцінки ШСШ.

Методи дослідження

Було виконано інтенсивний пошук у Ovid MEDLINE (з 1946 року до теперішнього часу), EMBASE (з 1988 року до січня 2018 року) та EBM Reviews Cochrane Central Register of Controlled Trials. Обмеження по мові або року публікації не застосовувались.

Два незалежних рецензенти зробили аналіз із використанням наступних критеріїв включення: рандомізовані, сліпі, паралельні або перехресні дослідження агоністів 5HT4 рецепторів, антагоністів D2 рецепторів, агоністів греліну; досліджень, в яких вимірювались зміни ШСШ (Т1/2) або сукупні ВАС; спостережень у пацієнтів з функціональною диспепсією та гастропарезом; досліджень методів оцінки ШСШ.

Стандартизовані середні відхилення були застосовані для стандартної оцінки симптомів, яка відрізнялась за методологією у різних дослідженнях. Модель рандомних ефектів була використана для аналізу даних. Оцінка асоціації між змінами ШСШ та ВАС була виконана за допомогою мета-регресії.

Результати дослідження

З 899 вивчених публікацій у 22 досліджувались зміни ШСШ; 23 дослідження оцінювали ВАС та у 14 дослідженнях було одночасно вивчено ШСШ та ВАС.

Прокінетичні агенти достовірно пришвидшували ШСШ (T1/2) в усіх спостереженнях (середнє скорочення T1/2, 16.3 хвилини; 95% довірчий інтервал, від –22.1 до –10.6 хвилин) та у дослідженнях із використанням оптимальних методів оцінки ШСШ (середнє скорочення T1/2, 23.6 хвилин; 95% ДІ, –32.3 до –14.9 хвилин).

Прокінетики також достовірно полегшували ВАС (середнє зменшення проявів, 0.25 стандартного відхилення (СВ); 95% ДІ, –0.37 до –0.13 СВ). Не було встановлено достовірної асоціації між змінами ШСШ та ВАС. Але при оцінці досліджень, в яких використовувались лише оптимальні методи оцінки ШСШ, було встановлено позитивну асоціацію між прискоренням ШСШ та регресією ВАС (P = .02).

Заключення

Мета-аналіз опублікованих результатів досліджень дозволив дійти висновків, що прокінетичні агенти зумовлюють достовірне прискорення ШСШ (при її оцінці оптимальними методами) із асоційованим полегшенням верхньоабдомінальних симптомів.

Посилання на оригінальну публікацію

DOI: https://doi.org/10.1053/j.gastro.2019.01.249 |

admin

Порівняння клінічної ефективності та безпечності ведолізумабу та адалімумабу у пацієнтів з виразковим колітом

09/04/2019

Не зважаючи на постійне збільшення терапевтичних можливостей прі різних клінічних сценаріях запальних захворювань кишечнику (ЗЗК), дотепер не було опубліковано результатів порівняння терапевтичної ефективності та безпечності двох біологічних агентів. У цьому дослідженні було виконане таке порівняння відносно ведолізумабу (ВДЗ) та адалімумабу (АДА) при лікуванні дорослих пацієнтів з середньою або високою активністю виразкового коліту (ВК) протягом понад 52 тижнів.

Методи дослідження

Дизайн дослідження – 3b фаза мультицентрового контрольованого клінічного подвійного-сліпого дослідження з подвійною імітацією препаратів із включенням пацієнтів з середнім та важким ступенем активності ВК (6-12 балів за шкалою Мейо та ≥ 2 балів за ендоскопічною шкалою). Всі пацієнти не мали прийнятної терапевтичної ефективності при попередніх стратегіях лікування.

До включення у дослідження 25% учасників лікувались із застосуванням антагоністів фактору некрозу пухлин (ФНП). Всіх пацієнтів було випадково розподілено на дві групи: 1) внутрішньовенне введення інфузій ВДЗ у дозі 300 мг/підшкірне введення плацебо або 2) внутрішньовенне введення плацебо/підшкірне введення АДА (160/80/40 мг). Доза кожного з препаратів відповідала їх стандартним, узгодженим режимам для індукції та підтримання ремісії ЗЗК. Не було дозволено збільшувати дозу в жодній з груп. Первинною кінцевою точкою визначено досягнення клінічної ремісії (активність за шкалою Мейо ≤ балів через 52 тижні).

Результати дослідження

З 769 пацієнтів, яких було розподілено в групу ВДЗ (n = 383) або ADA (n = 386) у 330 центрах 37 країн, кожний отримав принаймні одну дозу препаратів, що вивчались. Через 52 тижня у групі ВДЗ було встановлено достовірно кращий рівень досягнення клінічної ремісії (первинна кінцева точка) та загоєння слизової оболонки.

Загалом, частота клінічної ремісії склала на 52 тижні 31.3% (n = 120/383) для ВДЗ та 22.5% (n = 87/386) для АДА (P = 0.0061). Загоєння слизової оболонки кишечнику (кількість балів за ендоскопічною шкалою Мейо ≤1 бала) на 52 тижні було встановлене у 39.7% пацієнтів (n = 152/383), яких лікували ВДЗ та у 27.7% (n = 107/386) в групі АДА (P = 0.0005).

Частота безстероїдної ремісії, не вимагаючої прийому кортикостероїдів, мала статистично недостовірну перевагу на користь АДА на 52 тижні лікування. Сумарно,  62.7% та 69.2% пацієнтів, пролікованих ВДЗ та АДА, відповідно, повідомляли про побічні ефекти (ПЕ) лікування.

Серйозні ПЕ виникли у 11.0% та 13.7% пацієнтів. Інфекційні процеси були зареєстровані у 33.5% та 43.5% у пацієнтів, які лікувались ВДЗ та АДА, відповідно. Серйозні випадки інфекційних захворювань на фоні лікування були поодинокими в обох групах.

Заключення

Результати першого дослідження, проведеного з метою прямого порівняння ефективності двох біологічних агентів у лікуванні ЗЗК, продемонстрували вищу ефективність ВДЗ порівняно з АДА у досягненні клінічної ремісії та загоєння слизової оболонки кишечнику на 52 тижні лікування. Обидва препарати – ведолізумаб та адалімумаб добре переносились пацієнтами з середнім та важким перебігом виразкового коліту.