ПОМИЛКИ У ВИКОРИСТАННІ ІНГІБІТОРІВ ПРОТОННОЇ ПОМПИ ТА ЯК ЇХ УНИКНУТИ (ТРЕТЯ ЧАСТИНА)11-05-2017

Roos E. Pouw and Albert J. Bredenoord (https://www.ueg.eu/education/latest-news/article/article/mistakes-in-alcoholic-liver-disease-and-how-to-avoid-them-copy-1/)

Помилка сьома. Не призначення ІПП пацієнтам високого ризику на антикоагулянтній терапії для зменшення вірогідності шлунково-кишкових кровотеч

Добре відомо, що антиагрегантна терапія асоційована із зростанням ризику шлунково-кишкових кровотеч, численними дослідженнями було підтверджено факт достовірного зменшення цього ризику завдяки одночасному застосуванню ІПП. Водночас, профілактичний прийом ІПП рекомендований тим пацієнтам на антиагрегантній терапії, які мають додаткові фактори ризику кровотеч. Такій підхід є більш економічно-обґрунтованим та дозволяє уникнути зайвих призначень ліків.

До таких факторів ризику відносять: подвійну антиагрегантну терапію, супутню антикоагулянтну терапію та наявність шлунково-кишкових кровотеч або пептичних виразок шлунку або дванадцятипалої кишки в анамнезі. В останньому випадку слід виконати тест на наявність інфекції Helicobacter pylori та призначити її ерадикацію у разі виявлення.

Якщо ці головні супутні фактори відсутні, то профілактичний прийом ІПП доцільний тільки у наступних ситуаціях: вік пацієнта > 60 років, прийом кортикостероїдів, наявність симптомів диспепсії або ГЕРХ.

Результати досліджень in vitro свідчать про зменшення антиагрегантного ефекту клопідогрелю якщо він застосовується у комбінації з різними ІПП. Водночас, результати емпіричних досліджень та одного рандомізованого дослідження демонструють незначну клінічно значущу взаємодію між ІПП та клопідогрелем.

Помилка восьма. Не попередження пацієнтів про можливість симптомів рикошету після припинення прийому ІПП

Рикошетне підвищення кислотної секреції може виникнути після припинення прийому ІПП. Цей феномен характеризується тимчасовим зростанням кислотності навіть вище рівня, який був до початку терапії ІПП та вірогідно пов’язаний з гіпергастринемією.

Найбільша виражені симптоми рикошету у пацієнтів, які приймали ІПП більше двох місяців. Тривалість підвищення кислотності зазвичай становить близько двох тижнів. Якщо немає показів до довготривалого застосування ІПП пацієнт і лікар повинні взяти до уваги можливість виникнення рикошету. Для подолання симптомів можуть бути призначені короткодіючі Н2-блокатори або антациди.

Помилка дев’ята. Несвоєчасне припинення застосування ІПП перед проведенням певних тестів

Прийом ІПП може впливати на об’єктивність результатів певних діагностичних тестів.

Перше, пацієнтам з підозрою на ГЕРХ, яким планується проведення амбулаторного рН-моніторингу з метою визначення патологічного впливу шлункової кислоти на слизову оболонку стравоходу, для з’ясування частоти рефлюксу та наявності симптомів, спричинених рефлюксом, слід припинити прийом ІПП щонайменше за сім днів до тесту. Це підтверджується результатами дослідження Hemmink et al., в якому було продемонстровано більше некоректних результатів у пацієнтів, які продовжували приймати ІПП у порівнянні із тими, хто своєчасно припинив їх вживання перед тестом. Такий підхід також рекомендований Американською колегією гастроентерологів. Особливо підкреслюється утримання від вживання ІПП перед тестами, які проводяться для прийняття рішення про хірургічне лікування ГЕРХ.

Окремий підхід має застосовуватись до пацієнтів із рефрактерними симптомами рефлюксу. У таких випадках доцільно комбінувати рН-моніторинг із імпедансометрією, серед іншого і для того, щоб виключити хибнонегативні результати внаслідок прийому ІПП.

Друге, ІПП здійснюють пригнічують бактерії H.pylori, тому проведення тестів для діагностики інфекції на фоні застосування інгібіторів протонної помпи може призвести до хибнонегативних результатів. Це стосується визначення фекальних антигенів, 13С-сечовинного дихального тесту, швидкого уреазного тесту, бактеріологічного та гістологічного досліджень. Для отримання об’єктивного результату цих досліджень слід припинити прийом ІПП принаймні за два тижні до запланованого тесту Серед найбільш поширених тестів лише серологічне дослідження для визначення антитіл є виключенням і не потребує утримання від вживання ІПП.

Третє, якщо у пацієнта підозрюється наявність гастриноми або іншої нейроендокринної пухлини слід пам’ятати про здатність ІПП впливати на результати вимірювання гастрина та хроматографіна А. Водночас, припинення прийому ІПП може призводити до серйозних ускладнень у хворих на синдром Золінгера-Елісона, тому рішення слід приймати індивідуально і повне припинення вживання препаратів не завжди потрібне.

Загальна рекомендація полягає у заміні ІПП на Н2-блокатори або антациди у випадках, коли існує об’єктивна необхідність припинення їх застосування.