ПОМИЛКИ У ВИКОРИСТАННІ ІНГІБІТОРІВ ПРОТОННОЇ ПОМПИ ТА ЯК ЇХ УНИКНУТИ (ДРУГА ЧАСТИНА)10-05-2017

Roos E. Pouw and Albert J. Bredenoord (https://www.ueg.eu/education/latest-news/article/article/mistakes-in-alcoholic-liver-disease-and-how-to-avoid-them-copy-1/)

Помилка четверта. Відмова від використання ІПП через ризик ускладнень та побічних ефектів

Результати низки досліджень, переважно емпіричних, викликали занепокоєння щодо тривалого використання ІПП. Зокрема це стосувалось зростання ризику остеопорозу, пневмонії та кишкових інфекцій. Водночас, результати більш масштабних та гетерогенних досліджень досить суперечливі і більші за розміром вибірки дослідження переважно не демонструють асоціації між прийомом ІПП та пневмонією або остеопорозом. Більше того, не було встановлено дозо-залежного ефекту або тимчасового зв’язку між застосуванням ІПП та гіпотетичними ускладненнями. Варто поставити питання щодо упередженості попередніх досліджень або впливу певних супутніх факторів.

Найбільш переконливі докази з декількох мета-аналізів стосуються можливого ускладнення від вживання ІПП у вигляді кишкових інфекцій, зокрема, Clostridium difficile. Гіпотетично така асоціація пов’язана із суттєвими зменшенням бактерицидного потенціалу шлункового соку внаслідок зменшення кислотності (рН>4), а також зміни композиції кишкової мікробіоти на фоні прийому ІПП, що також є фактором ризику кишкових інфекцій.

У госпіталізованих пацієнтів похилого віку, в яких також присутні інші фактори ризику кишкових інфекцій, доцільно тимчасово припиняти застосування ІПП для зменшення ризику інфекції Clostridium difficile.

Така ж тактика доцільна й у випадку, коли люди із проблемами імунної системи подорожують до країн, де кишкові інфекції носять ендемічний характер. Їм також слід припинити прийом ІПП на час подорожі. Водночас, співвідношення користі та ризику від застосування протикислотної терапії повинно бути визначальним у прийнятті обґрунтованого рішення. 

Помилка п’ята. Не достатня увага до гіпомагніємії у пацієнтів, які тривалий час приймають ІПП

Непоширеним (частота складає менше 0,01%), але важливим ускладненням від прийому ІПП може бути важка гіпомагніємія (вміст магнію <0,5 ммоль/л). Клінічними проявами цього стану є м’язова слабкість, запаморочення, психоз, судоми, атаксія та порушення серцевого ритму.

Зв’язок між прийомом ІПП та розвитком гіпомагніємії був продемонстрований у низці емпіричних досліджень. Однак, механізм цього феномену поки є недостатньо зрозумілим, а причинно-наслідковий зв’язок не остаточно встановлений. Гіпотетично вміст магнію може зменшуватись внаслідок порушення його абсорбції та збільшення виведення через нирки.

У випадках, коли гіпомагніємія дійсно пов’язана з прийомом ІПП, вміст магнію зростає при припиненні вживання ІПП та знов зменшується після ініціації повторного прийому. Якщо такий зв’язок підтверджено, то доцільно буде розглянути застосування Н2-блокаторів замість ІПП. Крім того, необхідно взяти до уваги, що ризик дефіциту магнію вищий у пацієнтів з мальнутріцією/мальабсорбцією та на фоні прийому діуретиків.

Помилка шоста. Припинення прийому ІПП при виявленні поліпозу залоз у дні шлунку

Поліпи залоз, розташованих у дні шлунку, є найбільш поширеним типом шлункових поліпів та зустрічаються у популяції у 2% людей. Частіше це спорадичний феномен, але також може бути проявом поліпозного синдрому. Ризик поліпозу залоз у дні шлунку збільшується у чотири рази серед пацієнтів, які тривалий час (протягом року і більше) приймають ІПП.

Механізм встановленої асоціації лишається невідомим. Одна гіпотеза пояснює утворення поліпів через блокування залоз слизом внаслідок зменшення потоку секреторної рідини. Блокування залоз також може бути поясненим протрузією парієтальних клітин в умовах пригнічення секреції спричиненої ІПП.

Поліпи залоз у дні шлунку, які з’являються при вживанні ІПП, мають низький ризик малігнізації та нечасто характеризуються дисплазією. Регулярне спостереження не рекомендоване. Також, при наявності несумнівних показань для застосування протикислотної терапії, прийом ІПП має бути продовженим.

Підозрілі поліпи (ізольовані, розміром >1 см або поліпи з виразками на поверхні) мають бути видалені ендоскопічним шляхом з подальшим гістологічним дослідженням.

 

Далі буде:

Помилка сьома. Не призначення ІПП пацієнтам високого ризику на антикоагулянтній терапії для зменшення вірогідності шлунково-кишкових кровотеч

Помилка восьма. Не попередження пацієнтів про можливість симптомів рикошету після припинення прийому ІПП

Помилка дев’ята. Несвоєчасне припинення застосування ІПП перед проведенням певних тестів