Українська Гастроентерологічна Асоціація

Головна Керівництво Правління Комітети Інформація та статті Новини Контакти Освіта Статут УГА Регіональні відділення Класифікація захворювань Клінічні протоколи та настанови

admin

25-Й ОБ‘ЄДНАНИЙ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНИЙ ТИЖДЕНЬ (КОРОЛІВСТВО ІСПАНІЯ, БАРСЕЛОНА, 28 ЖОВТНЯ – 1 ЛИСТОПАДА 2017 Р.)

15/12/2017

IMG_4035  З 28 жовтня по 01 листопада 2017 року в Барселоні (Королівство Іспанія) на базі виставкового центру Fira Gran Via відбувся 25-й ювілейний об‘єднаний Європейський гастроентерологічний тиждень (UEG Week).

У гастротижні приймали участь 12814 науковців та лікарів з 118 країн світу, в т.ч. України.

28-29 жовтня 2017 р. відбувся курс післядипломної освіти з актуальних проблем сучасної гастроентерології, в роботі якого взяли участь 3258 учасників, з них 557 медичних сестер. На засіданнях розглядались нагальні проблеми гастроентерології: рання діагностика гострого панкреатиту, позакишкові маніфестації запальних захворювань кишечника та коморбідність, рефрактерність запальних захворювань кишечника, діагностика та тактика ведення хворих з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, диспепсія і гастропарез, неалкогольна і алкогольна хвороба печінки, вірусні ураження печінки.

В ході конгресу прочитано 1048 лекцій, з них 119 прямих на 208 наукових сесіях. Проведено 23 наукових симпозіуми фармацевтичних компаній світу.

Лекції провідних спеціалістів у галузі гастроентерології були представлені у різних форматах - окрім прямого спілкування для усіх зареєстрованих учасників 25 UEG Week був доступним курс on-line навчання. Розглядалися питання етіології, патогенезу, діагностики та сучасного лікування таких нозологій, як запальні захворювання кишечника, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, хронічні захворювання печінки та біліарного тракту, хронічні панкреатити та ін.

З 3438 надісланих тез доповідей науковим комітетом UEG Week було прийнято для публікації 2341 (68,1%). 378 абстрактів та 95 відео-випадків відібрано для усної, а 1963 абстрактів –  для постерної презентації.

            IMG_533531 жовтня 2017 року відбулася зустріч президента Української гастроентерологічної Асоціації проф. Скрипника І.М. та членів президії Правління Української гастроентерологічної асоціації чл.-кор. НАМН України, проф. Харченко Н.В., доц. Швеця О.В., а також представників Української делегації д.мед.н. Харченко В.В., голови ради молодих вчених Нікифорової Я.В. з Головою Комітету Національних товариств UEG, професором Luigi Ricciardiello. На засіданні обговорені питання щодо подальшої співпраці УГА з UEG в освітній та науковій сфері, активізацію роботи молодих вчених, можливості імплементації Європейських протоколів в практичну діяльність гастроентерологів України та ін.

IMG_6208У рамках 25 UEG Week молоді спеціалісти з різних країн Європи проходили післядипломне навчання. 31 молодий спеціаліст з України в 2017 році стажувався на базі сучасних європейських гастроентерологічних клінік.

Післядипломне навчання молодих спеціалістів було достатньо інтерактивним, мало у складі декілька напрямків (навчання складанню персонального CV та інших документів, необхідних для подання на гранти та щорічні конкурси UEG Week; розгляд основних питань гастроентерології, обраних молодими спеціалістами в рамках програми наставництва (Mentoring Program)). По закінченні навчання молоді вчені отримали відповідні сертифікати.

Всі молоді вчені мали можливість активного спілкування з головою Комітету національних товариств UEG професором Luigi Ricciardiello, яким була прочитана лекція на тему «Кар'єрні поради для аспірантів» у Facebook Live Chat.

Окрім навчання, молоді вчені мали змогу представити результати своїх наукових досягнень на UEG Week у вигляді постерних презентацій та доповідей, публікацій абстрактів та статей у UEG journal.

Окрім цікавих лекцій, інтерактивного навчання та матеріалів конференції всі учасники 25 UEG Week отримали подарунки – електронні годинники – крокоміри.

UEG Week має запис 590 наукових лекцій, які є у вільному доступі для делегатів UEG Week через myUEG.

Записи усіх лекцій UEG Weekly 24/7 можна отримати на сайті https://www.ueg.eu/education/ueg-week-24-7/ueg-week-247. 

На пленарних і секційних засіданнях, симпозіумах розглядались питання патогенезу, діагностики, лікування, профілактики різноманітних захворювань органів травлення.

Запальні захворювання кишечника (ЗЗК).

23 наукових сесії та 87 стендових доповідей були присвячені цій надзвичайно актуальній проблемі.

У доповідях були висвітлені наступні проблеми: патогенез ЗЗК та роль мікробіому, діагностика (особливості клінічного перебігу ЗЗК, позакишкові прояви, можливості ендоскопії та візуалізаційних технологій), лікування (тактика раннього ведення хворих з ЗЗК, оптимізація лікування рефрактерного ЗЗК, як визначити терапевтичну відповідь при хворобі Крона, довготривале ведення пацієнтів з ЗЗК на біологічній терапії та вплив останньої на перебіг захворювань, можливі терапевтичні мішені при ЗЗК, мультідисциплінарний підхід до пацієнтів з ускладненою хворобою Крона, спостереження за  пацієнтами з ЗЗК та їх навчання, ведення тяжкого перебігу гострого коліту, безпечність та довготривалі результати біологічної терапії) та ускладнення (довготермінові ускладнення, рак і ЗЗК).

Siew Chien Ng зазначив, що за даними літератури відомо про градієнт захворюваності на ЗЗК, який менший у східних країнах і значно більший на Заході. Проте, останні роботи свідчать про зростання захворюваності в країнах Азії, що пов‘язують з їх вестернізацією (змінами в харчуванні, яке призводить до порушення мікробіому і відповідно зростання захворюваності).

В аспекті обговорення стратегії раннього призначення біологічної терапії все більшого значення набуває прогнозування висходів ЗЗК. M. Cesarini представив результати одного з таких досліджень, яке доводить, що за допомогою комбінації параметрів (С-реактивний протеїн > 10 мг/л, гемоглобін <120 г/л у жінок та < 140 г/л у чоловіків, протяжність ураження), кожен з яких оцінюється за наявності в 1 бал, можливо досить точно визначити ризик тяжкості наступного загострення виразкового коліту (ВК). У пацієнтів, які отримали від 0 до 1 бала ймовірність госпіталізації у зв‘язку з тяжким загостренням ВК впродовж року булла менше 5%, а у осіб з 3 балами вона склала понад 90%.

У доповіді Sokol H. було показано, що між трьома групами (практично здорові, хворі на ЗЗК у стадії ремісії та загострення) наявні відмінності у складі мікробіоти, причому пацієнти із ЗЗК у стадії ремісії займають проміжне місце між хворими на ЗЗК у стадії загострення та практично здоровими. Також було встановлено, що окрім зниження спектру протективної мікробіоти значно зменшується титр Firmicutes.

У хворих на ЗЗК інфекція Clostridium difficile виявляється частіше, ніж у хворих на інші захворювання, і з часом ймовірність розвитку інфекції у них прогресивно зростає. Ці дані підкреслюють асоціацію ЗЗК і  Cl.difficile інфекції, необхідність її визначення не лише на етапі діагностики, але і при кожному загостренні захворювань (Singh H.)

Тривають дискусії про ґенез СПК (синдром подразненого кишечника)-подібних симптомів у пацієнтів із ЗЗК у стадії загострення на предмет чи їх наявність проявом прихованого, починаючого загострення чи пов‘язані вони з іншими чинниками. У доповіді Magnus Simren наведені дані, які свідчать на користь відсутності активного запалення у хворих на ЗЗК у стадії ремісії за наявності СПК-подібних симптомів. Проте, незважаючи на відсутність запалення (згідно рівня кальпротектину), якість життя таких хворих страждає практично також, як і у пацієнтів із ЗЗК у стадії загострення.

Дослідження Feuerstein J.D. з визначенням кінцевої (перед наступним введенням) концентрації (trough concentration) анти-TNF-a дозволяють говорити про можливість модифікації дози і частоти введення засобів біологічної терапії не на підставі симптомів, а на результатах моніторингу концентрації лікарських засобів у крові. Це дозволяє нам наблизитись до treat-to-target стратегії.

Частота розвитку онкопатології при застосуванні ведолізумабу складає менше 1% за даними 6 РКД (у 18 з 4811 пацієнтів), а устекінумабу (за даними регістру PSOLAR) – 0,68/100 пацієнто-років, що незначно більше порівняно з іншими лікарськими засобами (V. Anessi).

За даними відкритого дослідження по індукції ремісії HICKORY, в якому брали участь 130 пацієнтів з ВК середнього/тяжкого ступеню з неефективністю анти-TNF-a, введення етролізумабу в дозі 105 мг підшкірно кожні 4 тижні дозволяє на 14-ому тижні досягти клінічної відповіді у 50,8%, а ремісії – у 12,3% хворих (L. Peyrin-Biroulet).

Надзвичайно важливі результати отримані у великому рандомізованому мультицентровому дослідженні, в якому порівнювали ефективність оригінального інфликсимабу з біосиміляром (CT-P13) у хворих на хворобу Крона. Дослідження проводилось у 16 країнах, 58 центрах у пацієнтів, які не отримували раніше біологічної терапії. Порівняння первинних і вторинних точок на 6 и 30 тижнях за показниками CDAI та досягнення клінічної ремісії не виявили різниці в ефективності між оригінальним інфликсимабом та генериком (Y.H. Kim).

В дослідженні CALM порівнювали тактику ведення пацієнтів з нещодавно діагностованою хворобою Крона, які отримували біологічну і стандартну терапію. У хворих першої групи корекцію лікування проводили, орієнтуючись  на симптоми, а у хворих другої групи, окрім симптомів враховували додаткові маркери запалення (рівні кальпротектину і С-реактивного білка).

Встановлена статистично достовірна більша ефективність тактики «treat to target» для лікування на 48-му тижні. Більша кількість пацієнтів характеризувалась відсутністю глибоких виразок і сумою балів за шкалою CDEIS<4. Зроблений висновок про доцільність в процесі лікування орієнтуватись на рівні кальпротектину та С-РП (J. F. Colombel).

Результати огляду літератури про вплив надлишкової маси тіла і ожиріння на ефективність біологічної терапії. Проаналізовано 54 дослідження для визначення кореляції зв‘язку ваги і ефективності біологічної терапії. Встановлено, що пацієнти з ожирінням мають на 55% більшу ймовірність неефективності біологічної терапії. Слід зазначити, що різниця в ефективності анти-TNF у пацієнтів з нормальною масою тіла і ожирінням зберігається навіть за умов врахування при лікуванні маси тіла та проведення корекції дози (S. Singh).

Ведолізумаб показав ефективність в лікуванні хворих на ВК та хворобу Крона за даними клінічних досліджень серії Gemini І, ІІ і ІІІ. В мультицентровому дослідженні Victory consortium була досліджена ефективність ведолізумабу в реальній клінічній практиці з виокремленням трьох клінічних груп в залежності від кількості раніше застосованих анти-TNF-a (раніше не використовували, один, два та більше препаратів). Встановлена висока ефективність ведолізумабу в усіх трьох групах, яка була значно кращою, ніж у власно клінічних дослідженнях ІІІ фази. Результати цієї роботи надзвичайно важливі, оскільки відомо, що популяції пацієнтів, які включені в дослідження і в реальній клінічній практиці, відрізняються. За даними американських авторів, в середньому лише тільки 30% пацієнтів могли б бути включені до клінічних досліджень (B. Feagan).

 Окрім високої ефективності, препарат володіє високим профілем безпечності: частота серйозних інфекцій, включаючи туберкульоз, сепсис, клостридіальну інфекцію та Listeria meningitis, складає <0,6%; характерна низька імуногенність (у 4% пацієнтів визначались антитіла до ведолізумабу, у 5% була наявна реакція на інфузію); у відповідності до опублікованих даних в популяції пацієнтів із ЗЗК зареєстровано 4 випадки рака товстої кишки (захворюваність 0,1/100 пацієнто-років), що співставляється з плацебо (J.F. Colombel).

Розроблені нові препарати анти-TNF-a для введения перорально (V 565), резистентні до кишкових протеаз, з мінімальною системною дією, які знаходяться на ІІ фазі клінічних випробовувань. Застосування V 565 в дозі 555 мг три рази на день впродовж 7 днів приводить до зменшення маркерів запалення, яке порівнюється з ефектом стандартних анти-TNF-a (G. Parkes).

Велика кількість представлених доповідей стосувалась нових лікарських засобів при ЗЗК. Досліджуються як біологічні препарати, так і інші засоби, такі як малі молекули, які можна приймати перорально або місцево. На сьогодня рекомендовані для застосування 22 молекули, і ще більше 60 в різноманітних клінічних дослідженнях домаркетингової фази (R. Atreya).

Були представлені результати недавнього дослідження Paramsothy S., в якому ефект трансплантації фекальної мікробіоти у пацієнтів з ВК порівнювали з плацебо, в якості якого використана аутотрансплантація фекальної мікробіоти. Згідно дизайну першу пересадку пацієнтам проводили під час колоноскопії, другу – за допомогою двох клізм проводили на 7-й день. Оцінка результатів на 8-ому тижні показала статистично достовірно більшу ефективність пересадки фекальної мікробіоти над плацебо. В дослідженні прагнули визначити предиктори успіху або невдачі, проте виявити їх не вдалось.

барселона фира фото

    менторинг програм фото открытия 25 нед

 

 

Проведення наступного UEG Week у 2018 році планується у Відні (Австрія) з 20 по 24 жовтня 2018 року..

Детальну інформацію можна знайти на сайті: https://www.ueg.eu/week/past-future/ueg-week-2018/

 

                                               Проф. І.М. Скрипник,

                                               проф.  Г.Д. Фадєєнко,

                                               чл.-кор. НАМН України, проф. Харченко Н.В.

admin

ПОМИЛКИ У ЛІКУВАННІ ІНФЕКЦІЇ HELICOBACTER PYLORI ТА ЯК ЇХ УНИКНУТИ (ТРЕТЯ ЧАСТИНА)

11/12/2017

Помилка сьома.  Недостатнє розуміння канцерогенних властивостей H.pylori

Сучасна модель шлункового канцерогенезу, як прогресуючого процесу, вперше була представлена Correa у 1975 році. Ця модель побудована на послідовності змін у слизовій оболонці шлунку, які первинно обумовлені впливом інфекції H.pylori, що викликає появу поверхневого гастриту. Подальше прогресування через неатрофічний гастрит, наступною атрофією та ахлоргідрією призводить у кінцевому результаті до виникнення раку шлунку.

Мікроскопічні зміни у шлунковій слизовій оболонці проходять цикл від кишкової метаплазії з наступним розвитком дисплазії та карциноми. Ця модель має обґрунтування, отримані з досліджень проведених у різних популяціях та регіонах із варіабельними ризиком раку шлунку. У регіонах з найвищим ризиком менше 25% людей у віці 25 років мають повністю здорову слизову оболонку шлунку.

Рідкісна форма неходжкінської лімфоми MALT (новоутворення, що походить з лімфатичної тканини слизової оболонки) лімфома шлунку має показники захворюваності на рівні 1 випадок на 100 000 населення на рік. MALT лімфома шлунку складає до 12-18% пухлин лімфатичної тканини, які виникають за межами лімфатичних вузлів.

Більшість пацієнтів з цим лімфопроліферативним захворюванням інфікована H.pylori. Ерадикація бактерій часто призводить до одужання хворих. Знання лікарями асоціації між H.pylori та шлунковою MALT лімфома є обов’язковою умовою оптимального лікування. На жаль, важливість наслідків латентної інфекції H.pylori не завжди отримує належну увагу.

Помилка восьма. Не виконання тесту для контролю ефективності ерадикації H.pylori

13С-Сечовинний дихальний тест (СДТ) – є надійним та точним способом оцінки ефективності ерадикаційної терапії. Контроль такої ефективності повинен проводитись не раніше ніж через 4-8 тижнів після закінчення антигелікобактерної терапії.

Проведення контрольного тесту рекомендується усіма клінічними настановами та протоколами надання допомоги пацієнтам із H.pylori-асоційованими захворюваннями. Незважаючи на це, рівень дотримання рекомендацій є незадовільним. В одному з досліджень він становив 62,9% на другому рівні надання медичної допомоги і лише 51,3% у пацієнтів, які обстежувались та лікувались на первинному рівні.

Зважаючи на значне зменшення ефективності ерадикації встановлене у багатьох дослідженнях, проведення її контрою обов’язково повинне проводитись із призначенням терапії другої лінії у разі необхідності.

Помилка дев’ята. Відсутність адекватних досліджень та моніторингу поширеності резистентності H.pylori до антибактеріальних препаратів

Раніше, протягом достатньо тривалого часу, «золотим стандартом» антигелікобактерної терапії вважалась потрійна схема, що включала ІПП у комбінації з амоксициліном, кларитроміцином або метронідазолом.

Однак, в останні 5-10 років ефективність ерадикації H.pylori, що досягається при застосуванні стандартної потрійної терапії за один тиждень зменшилась до неприйнятного рівня. Основною причиною цього є стрімке зростання резистентності до антибактеріальних препаратів, у першу чергу до кларитроміцину.

Сучасні рекомендації щодо підвищення ефективності ерадикації вимагають наявності інформації про регіональний рівень резистентності до кларитроміцину. Якщо рівень резистентності не перевищує 15%, то стандартна потрійна терапія ще може використовуватись, але її тривалість має бути збільшена до 14 днів.

У регіонах, де спостерігається вищий рівень резистентності до кларитроміцину, повинна переважно використовуватись квадротерапія – вісмут + ІПП та два антибактеріальні препарати (метронідазол та тетрациклін).

На превеликий жаль, лише обмежена кількість центрів регулярно отримує дані щодо рівня резистентності H.pylori до антибіотиків. Надзвичайно корисним було б створення національних експертних центрів, які б координували дослідження резистентності, а також моніторували дані щодо поширеності пренеопластичних та неопластичних станів, асоційованих із інфекцією H.pylori. Такі центри могли б стати партнерами у проведенні відповідних міжнародних досліджень.

Помилка десята. Неоптимальна діагностика інфекції H.pylori під час ендоскопічного дослідження.

Гастроскопію не можна вважати завершеним дослідженням без отримання біоптатів. І дослідження на H.pylori повинно проводитись під час кожного ендоскопічного дослідження. Швидкий уреазний тест (ШУТ) – дешевий та швидкий метод виявлення інфекції H.pylori (чутливість та специфічність складають > 90%), який дозволяє невідкладно призначити лікування.

Отримання біоптатів із антруму та тіла шлунку та їх поміщення в одну чарунку набору для ШУТ підвищує точність діагностичних результатів. Хибнонегативні результати є достатньо поширеними. Їх основні причини – проведення ШУТ на тлі прийому ІПП, антибіотиків, препаратів вісмуту або під час гострої шлунково-кишкової кровотечі.

У клінічних випадках на кшталт виявлення дуоденальної виразки, коли ймовірність наявності інфекції H.pylori дуже висока, негативний результат лише ШУТ не повинен бути визначальним у виключенні інфекції. Повинні бути використані альтернативні способи дослідження біоптатів – гістологічне дослідження або бактеріологічне дослідження з визначенням чутливості бактерій до бактеріальних препаратів. Якщо проведення інших інвазивних тестів є проблематичним, особливо на фоні прийому ІПП, антибіотиків, препаратів вісмуту, слід розглянути проведення серологічного дослідження із визначенням IgG до H.pylori.

 

admin

ПОМИЛКИ У ЛІКУВАННІ ІНФЕКЦІЇ HELICOBACTER PYLORI ТА ЯК ЇХ УНИКНУТИ (ДРУГА ЧАСТИНА)

09/12/2017

Помилка четверта. Відмова від ерадикації H.pylori через ризик агравації симптомів гастроезофагеального рефлюксу

Поширеність гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) продовжує зростати по всьому світу із розвитком небезпечних небезпечних наслідків, таких як стравохід Барретта та аденокарцинома стравоходу.

Інфекція H.pylori (зокрема CagA+ штами) вірогідно має негативну асоціацію з ГЕРХ та її наслідками. На користь цього свідчить те, що за даними огляду результатів 26 досліджень серед хворих на ГЕРХ інфекцію H.pylori мали лише 39% у порівнянні з 50% у контрольній групі.

Така наочна негативна асоціація спонукає фахівців дискутувати з приводу питання про можливу протективну роль H.pylori відносно виникнення ГЕРХ, а також стосовно можливого зв’язку між зменшенням поширеності інфекції в Європі та зростанням кількості випадків раку, що ускладнює стравохід Барретта.

Мета-аналіз, присвячений цьому питанню, встановив наявність статистично достовірної зворотної асоціації між позитивним серологічним статусом відносно H.pylori та стравоходом Барретта і аденокарциномою стравоходу. Опубліковані дані зумовлюють утримання частини практикуючих лікарів від застосування стратегії «тест → лікування».

Водночас, ані результати рандомізованих клінічних досліджень, ані результати популяційної стратегії «скринінг → лікування», яка застосовувалась в Об’єднаному королівстві не демонструють збільшення інтенсивності симптомів ГЕРХ внаслідок ерадикації H.pylori.

Крім того, у дослідженні Moavyedi et al. було продемонстровано, що частота симптомів рефлюксу через два роки була достовірно меншою у групі пацієнтів, яким проводилась ерадикація H.pylori у порівнянні з контрольною групою (22,6% проти 27,4%, р=0.02).

Ще один мета-аналіз не продемонстрував асоціацію між ерадикацією інфекції H.pylori та виникненням нових випадків ГЕРХ серед пацієнтів з синдромом диспепсії. Водночас, у підгрупі хворих з пептичною виразкою нові випадки ГЕРХ спостерігаються вдвічи частіше.

Узагальнюючи наявну доказову базу та беручи до уваги класифікацію інфекції H.pylori в якості канцерогену І класу щодо раку шлунку, припинення використання стратегії «тест → лікування» слід вважати невиправданим з огляду на уявний ризик раку стравоходу, асоційований із стравоходом Баретта.

Помилка п’ята. Невдалі спроби зробити контроль над інфекцією H.pylori з метою попередження раку шлунку пріоритетом системи громадського здоров’я

Основою більшості популяційних заходів, спрямованих на контроль раку, є елімінація канцерогенів, а також виявлення та спостереження за випадками пренеопластичних станів. Не зважаючи на факт, що рак шлунку має встановлений канцерогенний фактор у вигляді інфекції H.pylori, яка піддається виліковуванню, а також не зважаючи на зрозумілу послідовність передракових змін, лишається ненормальною та незрозумілою відсутність належної уваги та заходів від офіційних установ системи громадського здоров’я та пов’язаних з ними інвестицій. І це враховуючи епідеміологічні дані, які фіксують п’яте місце раку шлунку по захворюваності та третє глобальне місце у структурі онкологічної смертності. У теперішній час рак шлунку все ще є причиною 750 000 смертей на рік.

Популяційний скринінг із масовою ерадикацією H.pylori є реальною, ефективною та економічно-прийнятною можливістю значного зменшення захворюваності на рак шлунку у людей з високим ризиком. Крім того, ерадикація H.pylori може мати й інші вигоди на рівні популяції – зменшення захворюваності на пептичні виразки та економічного тягарю від поширених диспептичних станів у суспільстві.

Відомі практичні лікарі мають допомогти в адвокації з метою притягнення більшої уваги до популяційних заходів для контролю інфекції H.pylori.

Помилка шоста. Недосконале пояснення пацієнтові наслідків інфекції H.pylori та необхідності її ерадикації (особливо в ендоскопічних відділеннях) та недостатнє забезпечення комплайєнсу

Досконале виконання програми антигелікобактерної терапії (комплайєнс) має надзвичайну важливість для забезпечення ефективності лікування та попередження нових випадків антибіотикорезистентності.

Близько 10% пацієнтів не приймають і 60% призначених ліків. Прогресуюче зниження комплайєнса зумовлює відповіне падіння ефективності ерадикації. В одному з досліджень було встановлено рівень ерадикації 96% у пацієнтів, які прийняли понад 60% ліків порівняно з 69% ерадикації у групі хворих, які прийняли менше 60% призначених препаратів.

Такі речі, як тривалість терапії, мотивація лікаря, який призначає лікування та якість інформації, що надається пацієнтові безпосередньо впливають на комплайєнс разом з ефективністю лікування та наявністю побічних ефектів.

Досить часто пацієнти отримують інформацію щодо лікування прямо в ендоскопічному відділенні, незабаром після седації та можуть не повністю зрозуміти нюанси запропонованої ерадикаційної терапії. Відверте та детальне спілкування з пацієнтом є абсолютно необхідним для забезпечення належного комплайєнса. Особливу увагу доцільно приділити небезпечним наслідкам, асоційованим з інфекцією H.pylori та ризику антибіотикорезистентності у разі неповного виконання програми лікування.

Далі буде:

Помилка сьома.  Недостатнє розуміння канцерогенних властивостей H.pylori

Помилка восьма. Не виконання тесту для контролю ефективності ерадикації H.pylori

Помилка дев’ята. Відсутність адекватних досліджень та моніторингу поширеності резистентності H.pylori до антибактеріальних препаратів

Помилка десята. Неоптимальна діагностика інфекції H.pylori під час ендоскопічного дослідження.

 

admin

СЕКРЕТАРІАТ UNITED EUROPEAN GASTROENTEROLOGY (UEG) ПОВІДОМЛЯЄ

07/12/2017

Про вибори на вакантні сім позицій Представників Національних Асоціацій на Зборах Членів UEG.

Процедура виборів відбудеться під час Форуму Національних Асоціацій у суботу, 27 січня 2018 року у Будинку Європейської Гастроентерології (Відень, Австрія).

Процедура номінації

Кожна Національна Асоціація може підтримати одного погодженого кандидата. Підтримка Національною Асоціацією є обов’язковою умовою висування відповідної кандидатури.

Просимо уважно ознайомитись із описанням обов’язків представника на Зборах Членів UEG та підтримати кандидатуру, яка відповідає позиції.

Остання дата подання кандидатур: 20 грудня 2017 р.

Будь ласка ознайомтесь на нашому сайті з детальною інформацією у розділі Open Calls (https://www.ueg.eu/about-ueg/open-calls/) щодо:

  • Оголошення про вибори
  • Описання обов’язків представника

 

Секретаріат UEG

admin

ПОМИЛКИ У ЛІКУВАННІ ІНФЕКЦІЇ HELICOBACTER PYLORI ТА ЯК ЇХ УНИКНУТИ (ПЕРША ЧАСТИНА)

Anthony O’Connor and Colm O’Moráin (https://www.ueg.eu/education/latest-news/article/article/mistakes-in-the-management-of-helicobacter-pylori-infection-and-how-to-avoid-them/)

Наслідки інфекції Helicobacter pylori, класифікованої як канцероген 1-го класу, можуть призводити до значної захворюваності та смертності у різних країнах світу. Дотепер мільярди людей лишаються інфікованими H.pylori. Водночас, кількість нових випадків продовжує зменшуватись у різних європейських країнах, наприклад, у Нідерландах було продемонстровано зменшення серопозитивних суб’єктів з 48% серед народжених у 1935-1946 рр. до 16% у тих, хто народився між 1977 р. та 1987 р.

Протягом останніх років спостерігається зменшення ефективності ерадикації інфекції H.pylori. Це призводить до суттєвого збільшення кількості пацієнтів з неадекватно пролікованою інфекцією у суспільстві.

Більшість проблем, які призводять до зменшення рівня ерадикації, можна подолати шляхом досконалої клінічної практики заснованої на надійних схемах, запропонованих у сучасних міжнародних рекомендаціях.

Досконала практика включає оптимальне ведення диспепсії, адекватне використання діагностичних тестів для виявлення H.pylori, прийнятне та ефективне лікування, що зумовлює хороших комплайєнс у пацієнтів та адекватне подальше спостереження для переконання успішності проведеної ерадикації в усіх випадках.

У цьому матеріалі будуть обговорені основні помилки, які трапляються при лікуванні пацієнтів інфікованих H.pylori. Більшість аргументів засновано на даних доказової медицини. Якщо останні відсутні, тоді будуть наведені аргументи, що відповідають понад 30-тирічному досвіду авторів у цій галузі.

Помилка перша. Неоптимальне дослідження випадків диспепсії із використанням стратегій «тест → лікування» або «ендоскопія → лікування»

Диспепсія – термін, який може використовуватись з певними розбіжностями у трактуванні та відображає широкий спектр верхньоабдомінальних симптомів, від болю в епігастрії до печії, нудоти, здутті та ретростернального болю. Маастрихтський консенсус V рекомендує стратегію «тест → лікування» для пацієнтів у віці молодшому 45 років, у яких є прояви диспепсії. Таким пацієнтам призначається неінвазивний тест для діагностики інфекції H.pylori з наступною ерадикацією бактерій, якщо вони присутні.

Сечовинний дихальний тест (СДТ) – безпечний спосіб виявлення інфекції H.pylori – є доступним для пацієнтів та простим у виконанні. Тест із виявленням антигену H.pylori у калі є еквівалентним за діагностичною точністю СДТ, якщо використовуються перевірені моноклональні дослідження на лабораторному обладнанні. Однак, цей тест може бути менш прийнятним для частини пацієнтів.

Серологічне дослідження не повинно пріоритетно використовуватись у стратегії «тест → лікування», але може бути застосованим якщо пацієнт приймав антибактеріальні препарати (протягом останніх чотирьох тижнів), або антисекреторні перепарати (протягом останніх двох тижнів) перед тестом, або якщо присутні виразкова кровотеча, шлункова атрофія або новоутворення шлунку, а також є небажаним припинення прийому лікарських засобів.

Стратегія «ендоскопія → лікування» рекомендована пацієнтам у віці старшому 45 років (через підвищений ризик злоякісних новоутворень) або пацієнтам із наявністю симптомів «червоних прапорів» - ненавмисним схудненням, дисфагією, наявною шлунково-кишковою кровотечею, об’ємним утворенням у черевній порожнині та залізо-дефіцитною анемією (рисунок 1).

a9374bf186

Рисунок 1.

Застосування стратегій «тест → лікування» або «ендоскопія → лікування» у веденні пацієнтів із диспепсією, СДТ (сечовинний дихальний тест). Люб`язно надано A. O’Connor.

Помилка друга. Проведення дослідження на Helicobacter pylori на фоні лікування інгібіторами протонної помпи та антибіотиками

Крім того, їх ефективність в усуненні абдомінального болю та печії робить їх широко застосованими в лікуванні диспептичних симптомів. Через це існує досить висока ймовірність того, що пацієнт вже приймав ІПП перед зверненням до сімейного лікаря або гастроентеролога із симптомами диспепсії.

Збільшення рН шлункового вмісту внаслідок застосування ІПП призводить до зменшення кількості бактерій H.pylori та їх міграції з антрального відділу шлунку в тіло, що призводить до зменшення точності діагностичних тестів. Це може зумовлювати досить значну частку хибно-негативних результатів на рівні 10-40% випадків.

За відсутності специфічних досліджень із визначенням необхідної тривалості періоду утримання від прийому ІПП після їх довго застосування, більшість клінічних рекомендацій містить положення про необхідність припинення прийому ІПП принаймні за два тижні перед тестуванням.

Помилка третя. Призначення ерадикаційної терапії з недостатньою тривалістю

Одним з ключових факторів зменшення ефективності схем антигелікобактерної терапії є застосування семиденних режимів потрійної терапії або десятиденних для квадротерапії.

Для всіх схем ерадикації рекомендується двохтижнева тривалість, яка має найвищу ефективність та рекомендована в останніх клінічних настановах, включно із Маастрихтським консенсусом V, в якому зазначається, що десятиденні схеми можуть бути використані лише у випадку, коли підтверджена їх ефективність не нижче тої, що визначена для лікування тривалістю 14 днів.

Незважаючи на це, багато національних протоколів дотепер передбачають семиденне лікування, створюючи юридичні перешкоди для досягнення належної ефективності ерадикації.

Для стандартної потрійної терапії проведені мета-аналізи чітко демонструють підвищення ефективності при застосуванні 14-денних схем у порівнянні із 7-денними та 10-денними. При цьому частота побічних ефектів не відрізняється. У дослідженні OPTRICON, в якому вивчалась ефективність квадротерапії без вісмута, також  було встановлено достовірно вищу ефективність ерадикації двохтижневого лікування у порівнянні з семи- або десятиденними схемами.

Інші великі дослідження квадротерапії з вісмутом продемонстрували приблизно однакову ефективність схем ерадикації тривалістю 10 або 14 днів. Водночас, більша тривалість лікування дозволяла досягати вищого рівня ерадикації у регіонах з високою поширеністю резистентності до метронідазолу. В той же час, більша тривалість квадротерапії з вісмутом зумовлює більшу частоту ускладнень лікування, які призводять до його передчасного припинення.

Далі буде:

Помилка четверта. Відмова від ерадикації H.pylori через ризик агравації симптомів гастроезофагеального рефлюксу

Помилка п’ята. Невдалі спроби зробити контроль над інфекцією H.pylori з метою попередження раку шлунку пріоритетом системи громадського здоров’я

Помилка шоста. Недосконале пояснення пацієнтові наслідків інфекції H.pylori та необхідності її ерадикації (особливо в ендоскопічних відділеннях) та недостатнє забезпечення комплаєнсу

Помилка сьома.  Недостатнє розуміння канцерогенних властивостей H.pylori

Помилка восьма. Не виконання тесту для контролю ефективності ерадикації H.pylori

Помилка дев’ята. Відсутність адекватних досліджень та моніторингу поширеності резистентності H.pylori до антибактеріальних препаратів

Помилка десята. Неоптимальна діагностика інфекції H.pylori під час ендоскопічного дослідження.

admin

ДІАФРАГМАЛЬНЕ ДИХАННЯ ЗМЕНШУЄ ВІДРИЖКУ ТА ПРОЯВИ ГЕРХ

27/11/2017

У пацієнтів з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ) та наявністю надмірної відрижки, більшість відрижок є супрагастральними, тому вони можуть провокувати епізоди рефлюксу та погіршувати перебіг ГЕРХ. Супрагастральна відрижка (СГВ) може суттєво полегшуватись завдяки вправам із діафрагмальним диханням.

Це дослідження було присвячене визначенню ефективності діафрагмального дихання у зменшенні відрижки та симптомів рефлюксу, які рефрактерні до дії інгібіторів протонної помпи (ІПП).

Методи дослідження

Було проведене проспективне дослідження 36 пацієнтів з ГЕРХ, рефрактерною до застосування ІПП, а також із наявністю відрижки із інтенсивністю понад 6 балів за візуальною аналоговою шкалою відрижки (ВАШВ). Пацієнти спостерігались у шпиталі третинного рівня у Сингапурі у період з квітня 2015 р. по жовтень 2016 р.

Всі пацієнти досліджувались за допомогою манометрії з високим розрішенням та 24-годинної рН-імпедансоментрії.

П’ятнадцять хворих проходили лікування відповідно до стандартизованого протоколу діафрагмальної дихальної гімнастики (інтервенційна група), вони відповіли на питання анкети перед початком лікування, по його завершенню та через чотири місяці.

Двадцять один пацієнт був поміщений на «лист очікування» (контрольна група), вони відповідали на питання аналогічної анкети після закінчення періоду очікування, після чого нарешті отримали лікування із застосуванням дихальної гімнастики.

Первинним результатом було визнано зменшення інтенсивності відрижки на 50% та більше відповідно до ВАШВ. Вторинною кінцевою точкою було зменшення інтенсивності симптомів рефлюксу (що визначалось за допомогою спеціального опитувальника) та покращення індексу якості життя відповідно до опитувальника EuroQoL-VAS (EQ-VAS).

Результати

Дев’ять з п’ятнадцяти пацієнтів інтервенційної групи (60%) та жоден з 21-го із контрольної групи досягли первинного результату (P<.001). В інтервенційній групі показник ВАШВ зменшився з 7.1 ± 1.5 перед початком застосування діафрагмальної дихальної гімнастики до 3.5 ± 2.0 після її застосування.

Середній вихідний показник ВАШВ у контрольній групі склав 7.6 ± 1.1 та 7.4 ± 1.3 після закінчення періоду очікування. Вісімдесят відсотків пацієнтів інтервенційної  групи зменшили частоту відрижки порівняно із 19% пацієнтів у контрольній групі (P=.001).

Діафрагмальна дихальна гімнастика також достовірно зменшила симптоми ГЕРХ – на 12.2 пункти у порівнянні із 3.1 пунктами у контрольній групі (P=.01).

Досліджений спосіб лікування сприяв достовірному підвищенню якості – відповідний індекс склав 15.4 у інтервенційній групі порівняно із підвищенням на 5.2 у контрольній (P=0.04). Середній показник EQ-VAS  підвищився на 15.7 пунктів в інтервенційній групі та зменшився на 2.4 пункти у контрольній групі.

Вище зазначені зміни також зберігались через чотири тижня після лікування. У підсумку 20 з 36 пацієнтів (55.6%), які отримали лікування за допомогою дихальної діафрагмальної гімнастики досягли первинного результату у зменшенні інтенсивності СГВ.

Заключення

В проспективному досліджені було встановлено ефективність діафрагмальної дихальної гімнастики, призначеної за стандартизованим протоколом, у зменшенні відрижки та проявів рефлюксу рефрактерного до ІПП. Водночас, було встановлено підвищення якості життя пацієнтів.

Оригінальна публікація знаходиться за посиланням:

Diaphragmatic Breathing Reduces Belching and Proton Pump Inhibitor Refractory Gastroesophageal Reflux Symptoms. Clin. Gastroenterol. Hepatol. 2017 Nov 02;[EPub Ahead of Print], AM Ong, LT Chua, CJ Khor, R Asokkumar, V Namasivayam, YT Wang

admin

VI З‘ЇЗД УКРАЇНСЬКОЇ ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНОЇ АСОЦІАЦІЇ

15/11/2017

        2IMGP73348-29 вересня 2017 року у м. Києві, в Українському Домі відбувся VI з‘їзд ГО «Українська гастроентерологічна Асоціація».

В роботі з‘їзду прийняли участь 1589 учасників, з них 82 делегата, які були обрані регіональними осередками Української гастроентерологічної Асоціації.

Відкрила пленарне засідання голова Оргкомітету з‘їзду чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко.

До учасників та делегатів з‘їзду з вітальними словами звернулись начальник відділу високоспеціалізованої медичної допомоги Медичного департаменту МОЗ України Н.А. Острополець та Голова Комітету Національних гастроентерологічних товариств UEG Luigi Ricciardiello.IMG_20170927_092427.jpg_Луиджи

Зі звітами виступили Президент УГА проф. О.Я. Бабак, головний експерт МОЗ України зі спеціальності «гастроентерологія»  чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко, секретар УГА д.мед.н. М.Ю. Зак, голова ревізійної комісії проф.  В.М. Чернобровий. 

З інформацією про підсумки конкурсу молодих вчених . виступив голова комітету по роботі з молодими вченими проф. І.М.Скрипник.

За підсумками оцінки наукових робіт журі конкурсу переможці нагороджені дипломами:

- І ступеня - Дорофєєва Г.А. (ДУ «Інститут геронтології імені акад. Д.Ф.Чеботарьова НАМН України», Київ) за роботу «Особливості генетичного поліморфізму у літніх пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом в Україні»;

- ІІ ступеня Нікіфорова Я.В. (ДУ «Національний Інститут терапії імені акад. Л.Т. Малої», Харків) за роботу «Нутрігенетичні особливості хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у поєднанні з гіпертонічною хворобою на тлі вісцерального ожиріння з різними порушеннями харчової поведінки»;

- ІІІ ступеня Лук’яненко О.Ю. (ДУ «Інститут гастроентерології НАМН України», Дніпро) за роботу «Особливості ліпідного обміну у дітей зі стеатозом підшлункової залози»

Чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко провела презентацію грантів, а також разом з Президентом УГА проф.. О.Я. Бабаком відзначила кращих членів УГА. Ними визнані чл.-кор. НАМН України, проф. Ю.О. Філіппов, проф. Г.А. Анохіна, проф. Звягінцева Т.Д., проф. Драгомирецька Н.В., Мисліборська Л.В., Корендович В.С. та ін.

На засіданні делегатів з‘їзду обрані 27 членів Президії УГА та 7 членів Правління Президії УГА (проф. Бабак О.Я., д.мед.н. Зак М.Ю., проф. Скрипник І.М., проф. Степанов Ю.М., проф. Фадєєнко Г.Д., чл.-кор. НАМН України, проф. Харченко Н.В., доц. Швець О.В.).

Президентом УГА на 2017-2020 роки одноголосно обрано проф. І.М. Скрипника, секретарем – доц. О.Ф. Гопка.

Обрана ревізійна комісія УГА у складі: проф. Чернобровий В.М. (голова), д.мед.н. Колеснікова О.В. та доц. Коруля І.А.

В ході з‘їзду актуальні питання сучасної гастроентерології обговорювались на 7-ми секційних засіданнях.

На секції «Захворювання гастродуоденальної зони» під головуванням проф. Степанова Ю.М і проф. Ткача С.М. була проведена дискусійна панель «Лікування не повинно бути небезпечніше за захворювання» за матеріалами міжнародного саміту по профілактиці та лікуванню НПЗП-гастропатій (Дубаї, 2016):

    - «Необхідність міждисциплінарного консенсусного підходу до профілактики та лікування НПЗП-індукованої гастропатії у пацієнтів різного профілю» (проф. Ю.М.Степанов);   

    - «НПЗП-гастропатії: видима та невидима частини айсбергу: скільки пацієнтів ми не помічаємо» (проф. О.Б.Яременко);

    - «Актуальність профілактики НПЗП-гастропатії в реальній практиці сімейного лікаря» (проф. Г.А.Анохіна).   

В обговоренні взяли участь проф. А.Е. Дорофєєв та д.мед.н. О.А.Бондаренко.

IMG_20170927_085549На засіданні також були заслухані доповіді щодо застосування інгібіторів протонної помпи при коморбідній патології (проф. О.Я.Бабак), оверлап–синдрому при гастродуоденальній патології» (проф. Ю.М. Степанов), сучасних підходів до діагностики та лікування гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (проф. В.І.Вдовиченко, проф. І.Г.Палій, проф. І.М.Скрипник, проф. Драгомирецька Н.В., проф. В.М.Чернобровий), НПЗП-індукованої гастропатії (д.мед.н. О.В.Колесникова, проф. С.М.Ткач); хронічного гастриту типу С (д.мед.н. М.Ю.Зак).

Питання гастропротекції та підвищення ефективності ерадикації Н.рylori висвітлені у доповідях д.мед.н. В.В. Харченка та  М.І.Борисенко). Ефективність та можливий ризик від тривалого застосування ІПП розглянуті в доповіді доц. О.В.Швеця.

На секції «Гепатобіліарна патологія. Проблемні питання», яка працювала два дні, розглядались актуальні питання патогенезу, діагностики, дифдіагностики, лікування і профілактики захворювань печінки та біліарного тракту.

28 вересня 2017 року під головуванням проф. Бабака О.Я., проф. Звягінцевої Т.Д., проф. Палій І.Г. були заслухані доповіді M.Noureddin (США) «Неалкогольна жирова хвороба печінки та неалкогольний стеатоз – наступний крок. Підхід у 2017 році» та чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко «Чи можливо зменшити ймовірність розвитку ЦП і ГЦК. Результати міжнародних досліджень».

Наступні доповіді були присвячені питанням тактики ведення гастроентерологами хворих на НАЖХП з урахування та коморбідної патології (проф. В.П.Шипулін), сучасних підходів до лікування холестатичних захворювань печінки (О.Я. Бабак), корекції стану біліарної системи у хворих ожирінням  (І.А. Якубовська).

Сучасні підходи до діагностики та корекції фіброзу печінки у хворих хронічний гепатит С виклав проф. І.Я.Господарський, а можливі стратегії реалізації програми ВООЗ з елімінації гепатиту С в Україні до 2030 року представив проф. І.А.Зайцев.

Лекцію майстер-класу на тему «Хвороби метаболізму: фокус на печінку» прочитала проф. Г.Д.Фадєєнко.

В рамках засідання проведені два сателітних симпозіуми.

На сателіті за підтримки фармацевтичної компанії «ПРО.МЕД.ЦС Прага а.с.» (модератор чл.-кор. НАМН України, проф.  Харченко Н.В.) заслухані доповіді:

Терапія неалкогольної жирової хвороби печінки у пацієнтів з метаболічним синдромом» (проф. Petr Dítě,Чехія);

- «Біліарна патологія як фактор ризику ГЕРХ: що раціонально взяти за основу терапії?» (проф. М.Б.Щербініна).

В дискусії виступили проф. І.М.Скрипник і проф.  І.А.Зайцев.

На сателіті за підтримки фармацевтичної компанії «Дарниця» (модератор: проф. Бабак О.Я.) були виголошені наступні доповіді:

 - «Печінкова енцефалопатія. Можливості метаболічної терапії» (О.Л. Тавожнянська);

- «Алкогольна хвороба печінки на фоні метаболічного синдрому» (проф. О.Ю. Губська);

- «Постхолецистектомічний синдром. Підходи до лікування з позиції доказової медицини» (проф. І.Г.Палій).

29 вересня на секції «Гепатобіліарна патологія. Проблемні питання» під головуванням д.мед.н. Колеснікової О.В. та д.мед.н. Харченка В.В. розглянуті питання діагностики, лікування та профілактики токсичних уражень печінки (проф. Звягінцева Т.Д., проф. Скрипник І.М., проф. Дорофєєв А.Е.), неалкогольної жирової хвороби печінки (проф. Г.А.Анохіна, доц. О.Ю.Філіппова), функціональних та органічних розладів біліарного тракту (д.мед.н. В.В.Харченко і доц. І.А.Коруля).

Оптимальний вибір терапевтичних стратегій лікування  хронічних захворювань печінки в умовах коморбідності представила д.мед.н. О.В.Колеснікова. Проф. О.Б.Динник доповів про значення мультипараметричної ультразвукової діагностики фіброзу та стеатозу печінки.

На секції «Актуальна панкреатологія» під головуванням проф. Губергріц Н.Б. та проф. Федіва О.І. було заслухано 7 доповідей.

Новини європейської панкреатології за матеріалами зустрічі Європейського Клубу панкреатологів (Будапешт, 2017) представила проф. Н.Б. Губергріц.

Раціональний підхід до замісної ферментної терапії, який ґрунтується на основі доказовості, виклали у своїх доповідях проф. Ткач С.М., проф. Бабінець Л.С. та д.мед.н. О.А.Бондаренко.

Особливостям перебігу та лікування хронічного панкреатиту в умовах коморбідності були присвячені доповіді проф. Христич Т.М. та проф. Федіва О.І.

Результати застосування спазмолітиків на основі доказовості представила у доповіді проф. Губергріц Н.Б.

Надзвичайно актуальні питання сьогодення розглянуті були на секційному засіданні «Захворювання кишечника» під головуванням проф. Скрипника І.М., проф. Фадєєнко Г.Д.

За підтримки фармацевтичної компанії «Сона-фарм» був проведений сателітний симпозіум «Психоемоційний стан людини та шлунково-кишковий тракт. Чи є зв'язок?», на якому заслухані наступні доповіді:

  • «Кишечник: емоційний орган» (проф. О.С.Чабан);
  • «Чи впливає мікрофлора на нашу поведінку? Шляхи корекції дисбіозу» (чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В.Харченко);
  • «Вісь кишечник – мозок. Місце печінки» (проф. Г.Д.Фадєєнко).

Лекцію майстер-класу «Дисбіоз і порушення кишечної проникності. Шляхи корекції» представила чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В.Харченко.

На засіданні заслухані доповіді з актуальних питань патогенезу, діагностики та лікування дивертикулярної хвороби кишечника (проф. Т.Д.Звягінцева), функціональних і запальних захворювань кишечника (проф. А.Е.Дорофеєв, проф. О.Я. Бабак), синдрому подразненого кишечника і діабетичної ентеропатії (проф. І.М .Скрипник), мікроскопічного коліту (к.мед.н. С.Б.Власюк),  тактики ведення пацієнтів з синдромами спадкового колоректального раку (Luigi Ricciardiello, Італія).

         Проф. С.М.Ткач представив доповідь на тему «Трансплантація фекальної мікробіоти: показання, техніка проведення, власний досвід», яка викликала неабиякий інтерес лікарів.

Шлунково-кишкові прояви недиференційованої дисплазії сполучної тканини та особливості нутрітивної підтримки викладені у доповіді проф. Г.А.Анохіної.

Також були висвітлені особливості кишкового мікробіому у пацієнтів з глютензалежними захворюваннями (проф. О.Ю.Губська) та ожирінням (к.мед.н. Х.Б.Квіт).

Актуальні питання лікування гельмінтозів в практиці лікаря-гастроентеролога виклала у своїй доповіді проф. К.І.Бодня.

Досвід застосування сорбентів у практиці внутрішньої медицини представив проф. В.О. Терьошин.

На секційному засіданні «Актуальні питання ендоскопічних методів дослідження» під головуванням Музики С.В. було заслухано 6 доповідей.

Д.мед.н. А.В. Лукашенко представив доповідь «Обмеження можливостей ендоскопії верхніх відділів травного тракту згідно вимогам сучасної онкології».

Індикатори якості ендоскопії верхніх відділів травного тракту у версії 2017 року виклав у доповіді С.В.Музика.

Заслухані також доповіді гостей з‘їзду С. Mulder (Нідерланди) «Джерела і стандарти безперервної освіти в сучасній гастроінтестинальній ендоскопії» та T.Rösch (Німеччина) «Взаємодія інтервенційного ендоскопіста з колегами. Коли Вам потрібен мультидисциплінарний підхід?».

Порівняльне значення ендоскопічних та неінвазивних методів дослідження при запальних захворюваннях кишечника виклав проф. А.Е.Дорофєєв. Результати клінічного вивчення препарату колокіт при підготовці до колоноскопії представила чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В.Харченко.

Великий інтерес викликала секція «Академія здорового харчування» під головуванням проф. Анохіної Г.А. та проф. Щербініної М.Б.

Секція розпочала роботу з лекції майстер-класу «Синдром емоційного вигорання та харчування», яку представила проф. Г.А. Анохіна.

На секції заслухані доповіді щодо нутрітивної корекції при ендотеліальній дисфункції у хворих після стентування (Н.О.Суслова), рекомендацій по харчуванню пацієнтів з діарейним синдромом (доц. О.А.Мартинчук), функціональним закрепом (к.мед.н. М.С.Романенко), дітей з аутизмом (Н.О.Суслова), основних підходів до харчування вагітних із гастроентерологічними захворюваннями (доц. О.В.Швець), сучасних підходів до парентерального харчування (чл.-кор.НАМН України, проф. Ф.С.Глумчер).

Проф. Г.А.Анохіна представила доповідь «Вплив високоолеїнової олії «Данкен» на стан жовчовивідної системи та ліпідний профіль».

Спеціальні дієти та харчові продукти для спеціальних медичних цілей з доказами ефективності у хворих з патологією травної системи виклав доц. О.В.Швець.

О.М.Вайсерман представив доповідь «Неповноцінне харчування під час внутрішньоутробного розвитку як фактор ризику діабету 2 типу».

Синергічні та антагоністичні взаємодії макро- та мікроелементів викладені у доповіді доц. І.А.Корулі,

Проф. М.Б.Щербініна у своїй доповіді приділила увагу мірі споживання алкоголю у контексті ризику захворювань печінки.

Вплив компонентного складу тіла на показники ліпідного обміну у хворих ожирінням висвітлила І.А.Якубовська.

На заключному засіданні делегатів з’їзду одностайно прийнята резолюція.

 

РЕЗОЛЮЦІЯ

VI З’ЇЗДУ ГО «УКРАЇНСЬКА ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЧНА АСОЦІАЦІЯ»

(Київ, 28-29. 09. 2017 р.)

У вітчизняної медицині здійснилася ще одна знаменна подія  – VІ З’їзд ГО «Українська гастроентерологічна асоціація», на якому обговорені найбільш актуальні проблеми сучасної гастроентерологічної науки та практики.

У роботі з’їзду взяли участь лікарі гастроентерологи, терапевти, лікарі-загальної практики - сімейної медицини, ендоскопісти  та представники інших спеціальностей з усіх регіонів України.

Програма З’їзду повністю реалізована. Вона складалась зі звітів Президента Асоціації, Головного експерта МОЗ за напрямком «Гастроентерологія», секретаря та голови ревізійної комісії Української гастроентерологічної асоціації. Був проведений підсумок конкурсу молодих вчених та нагородження переможців. Протягом двох днів роботи пленарних та секційних засідань були заслухані та обговорені наукові доповіді, присвячені важливим проблемам патології гастродуоденальної зони, печінки та біліарної системи, захворюванням кишечнику та підшлункової залози, дієтології та актуальним питанням ендоскопічних методів дослідження.

З’їзд відзначив, що підготовка кваліфікованих кадрів, розробка нових ліків, використання сучасних діагностичних методів, впровадження розроблених настанов та протоколів надання медичної допомоги хворим дозволить підвищити якість надання спеціалізованої допомоги пацієнтам з патологією органів травлення.

IMG_20170927_091531.jpg_президиум (1)В рамках З’їзду відбулось організаційне засідання делегатів ГО «Українська гастроентерологічної асоціація», на якому були обрані нове Правління, Президія та Президент асоціації. Затверджена нова редакція Статуту Асоціації.

З’їзд постановляє:

  • Активно впроваджувати питання профілактичної гастроентерології в діяльність лікарів-гастроентерологів. Проводити конференції, лекції майстер-класу, сесії, школи, на яких висвітлювати питання громадського здоров’я (перш за все, раціонального харчування) задля виконання плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку системи громадського здоров’я, розпорядження КМ України № 568-р.

Чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко

2017-2018 роки

  • Продовжити роботу по підготовці, перегляду та впровадженню національних Настанов та Протоколів надання медичної допомоги хворим з захворюваннями шлунково-кишкового тракту

Чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко

2017-2020 роки

  • Сприяти підвищенню якості підготовки лікарів-гастроентерологів за сучасними кваліфікаційними характеристиками. Провести майстер-класи з верхньої ендоскопії в м. Львові, Харкові, Києві, Вінниці, Одесі, Чернігові та інших

Чл.-кор. НАМН України, проф. Н.В. Харченко

2017-2020 роки

  • Організаційно підтримувати та сприяти розробці, впровадженню оригінальної української техніки та методик езофаго-гастро-імпеданс-рН-моніторингу

Проф. В.М. Чернобровий, доц. С.Г. Мелащенко

2017-2020 роки

  • Активно продовжувати міжнародне співробітництво, співпрацю з національними та інтернаціональними гастроентерологічними асоціаціями       Проф. І.М. Скрипник, доц. О.В. Швець

2017-2020 роки

  • Сприяти збільшенню джерел фінансування наукових досліджень у галузі гастроентерології, у т.ч. із залученням міжнародних грантів

Проф. І.М.Скрипник, доц. О.В.Швець, проф. А.Е. Дорофєєв

2017-2020 роки

  • Продовжити розвиток Інтернет-порталу, заохочення членів Асоціації до активності у соціальних мережах

Проф. І.М.Скрипник, д.мед.н. М.Ю. Зак, доц. О.В.Швець

2017-2020 роки

  • Проводити роботу по модернізації та удосконаленню офіційного сайту Асоціації, здійснити адаптацію сайту до стандартів міжнародних медичних електронних ресурсів

Проф. Скрипник І.М., д.мед.н. М.Ю. Зак, доц. Гопко О.Ф.

2017-2020 роки

  • Створити англомовну версію сайту Асоціації

д.мед.н. М.Ю. Зак

до 30 квітня 2018 р.

  • Надавати інформативно-освітні матеріали в галузі біоетики в регіональні відділення Асоціації

Проф. Г.Д. Фадєєнко

2017-2020 роки

  • Проводити конкурси наукових робіт молодих вчених з гастроентерології з публікацією матеріалів у журналі «Сучасна гастроентерологія» та підведенням підсумків конкурсу на З‘їздах Асоціації та Українських гастроентерологічних тижнях

Проф. О.Я. Бабак

2017-2020  роки

  • Приймати участь в конкурсах молодих вчених в рамках UEG «Rising Star” та подавати проекти на отримання європейських та міжнародних грантів для проведення наукових досліджень

Проф. О.Я. Бабак, Я.В. Нікіфорова

2017-2020  роки

  • Сприяти об’єднанню потенціалу вчених-гастроентерологів профільних установ МОЗ України та Національної академії медичних наук України для розробки основних напрямків медико-біологічних та клінічних досліджень, результати яких дозволили вирішити проблеми практичної охорони здоров’я, встановити причини виникнення, хронізації та рецидивування найпоширенішої та тяжкої гастроентерологічної патології з метою розробки принципово нових методів діагностики, лікування та профілактики

Проф. Ю.М. Степанов

2017-2020 роки

  • Активізувати наукову діяльність членів УГА, збільшити кількість публікацій у провідних виданнях, в тому числі закордонних

Проф. Ю.М. Степанов

2017-2020 роки

  • Створити робочу групу по підготовці проекту «Рання діагностика та профілактика передракових захворювань кишечника» з метою висунення для підтримки Світового банку

Проф. А.Е. Дорофєєв

березень 2018 року

  • Направити на ім‘я в.о. Міністра охорони здоров‘я України У. Супрун лист-звернення щодо доцільності формування експертної ради з гастроентерології та включення до її складу провідних фахівців галузі: чл.-кор. НАМН України, проф. Харченко, проф. Степанов Ю.М., проф. Скрипник І.М., проф. Звягінцева Т.Д., проф. Ткач С.М.

Проф. І.М. Скрипник

До 5 жовтня 2017 року

Інформацію підготували:

Проф. Скрипник І.М.,

чл.-кор. НАМНУ, проф. Харченко Н.В.

admin

ВІСЦЕРАЛЬНА ГІПЕРЧУТЛИВІСТЬ ПРИ СИНДРОМІ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКА АСОЦІЙОВАНА З ІНТЕСТИНАЛЬНИМ ГРИБКОВИМ ДИСБІОЗОМ

21/10/2017

Одним з ключових механізмів виникнення симптомів при синдромі подразненого кишечника (СПК) є вісцеральна гіперчутливість. Серед низки можливих факторів, які спричинюють активацію ноцицептивних шляхів передачі сигналів, певна роль відводиться бактеріальному дисбіозу. Водночас, вивченню ролі мікобіома (грибкового мікробіома) у розвитку СПК було присвячено лічені публікації.

У цьому дослідженні було проведено вивчення мікобіомів пацієнтів з СПК та механізмів гіперчутливості у лабораторних щурів.

Методи дослідження

Дослідниками було використано метабаркодінг (метод полімеразної ланцюгової реакції з використанням універсальних праймерів для ідентифікації різних мікроорганізмів) для порівняння фекального мікобіома від 18 здорових добровольців та 39 пацієнтів з СПК. Включались пацієнти, як з проявами гіперчутливості, так і без них. Також було проведене порівняння мікобіомів лабораторних щурів (роду Long-Evans), яких було розлучено з їхніми матерями, тобто з ознаками гіперчутливості із звичайними щурами без ознак підвищення чутливості.

Було досліджено, чи можуть гриби спричинити вісцеральну гіперчутливість шляхом шляхом порівняння з групою гризунів, яким давали фунгіциди (флюконазол та ністатин). Функціональний вплив мікобіома було підтверджено в експериментах з фекальною трансплантацією: дорослим щурам, яких було розлучено з матерями, провокували виникнення стресу шляхом обмеження доступу до води (для виникнення вісцеральної гіперчутливості). Потім цим щурам давали фунгіцидний препарат та вміст сліпої кишки донора через шлунковий зонд. Іншим щурам, які піддавались стресу через обмеження доступу до води, давались розчинені бета-глюкани (антагоністи рецепторів CLEC7A або DECTIN1) та інгібітори SYK (селезінкової тірозин кінази) для зменшення проявів вісцеральної гіперчутливості або нейтральний розчин для контролю.

Результати

Композиція мікобіома та її стабільність в обох групах пацієнтів з СПК відрізнялась від здорових суб’єктів. Крім того, композиція мікобіома була різною у пацієнтів з гіперсенситивністю від тих, у кого спостерігалась нормальна чутливість.

Було також встановлено наявність грибкового дисбіозу у щурів, яких було розлучено з матерями порівняно з тими, що лишались разом. Застосування фунгіцидних засобів у гіперчутливих щурів зменшувало прояви вісцеральної гіперчутливості до нормального рівня чутливості.

Застосування розчинних бета-глюканів або інгібіторів SYK зменшувало прояви гіперчутливості у порівнянні з контролем. Бета-глюкан (агоніст DECTIN-1) спричинював дегрануляцію тканинних базофілів та клітин HMC-1, які відповідали на наявність грибкових антигенів шляхом вивільнення гістаміну.

Трансплантація мікобіома сліпої кишки від щурів, які були розлучені з матерями (але не від тих що лишались разом з ними) відновлювала гіперчутливість до розтягнення кишки.

Заключення

В аналізі пацієнтів з СПК та контрольної групи було знайдено підтвердження асоціації СПК з грибковим дисбіозом. У дослідженні на лабораторних щурах було з’ясовано спроможність грибків спричинювати вісцеральну гіперчутливість. Остання може бути полегшена шляхом прийому фунгіцидних препаратів, бета-глюканів або інгібіторів SYK. Таким чином, кишкова грибкова флора потенційно може бути об’єктом при лікуванні вісцеральної гіперчутливості у пацієнтів з СПК.

Посилання на оригінальну публікацію:

Intestinal Fungal Dysbiosis Is Associated With Visceral Hypersensitivity in Patients With Irritable Bowel Syndrome and Rats. Gastroenterology 2017 Oct 01;153(4)1026-1039, S Botschuijver, G Roeselers, E Levin, DM Jonkers, O Welting, SEM Heinsbroek, HH de Weerd, T Boekhout, M Fornai, AA Masclee, FHJ Schuren, WJ de Jonge, J Seppen, RM van den Wijngaard

admin

ДЕФІЦИТ ЖОВЧНИХ КИСЛОТ У ПАЦІЄНТІВ З СПК ІЗ ЗАКРЕПАМИ

16/08/2017

Актуальність і мета дослідження

Відомо, що короткочасне застосування хенодезоксихолевої кислоти (у формі з повільним вивільненням) у пацієнтів з синдромом подразненого кишечника та закрепами (СПК-З) призводить до прискорення кишечного транзиту та зменшення інтенсивності симптомів хвороби. Попередні дослідження демонструють зменшення вмісту жовчних кислот (ЖК) у фекаліях пацієнтів із СПК-З, а також скорочення синтезу ЖК.

У цьому дослідженні порівнювались рівні первинних та вторинних ЖК у зразках фекалій, які було отримано протягом 48 годин, коли пацієнти з СПК-З дотримувались дієти із вмістом 100 г жиру. Надалі ці результати порівнювались з рівнями ЖК у зразках фекалій, отриманих у здорових добровольців (контрольна група). Також досліджувався зв’язок між загальною швидкістю кишкового транзиту та рівня ЖК у пацієнтів з СПК-З.

Методи дослідження

Було проведене ретроспективне дослідження 45 пацієнтів із СПК-З та 184 людей із контрольної групи. Для останньої оцінювався 10-й перцентіль рівня С4 у сироватці крові (n=184) та кількість ЖК у випорожненнях, зібраних протягом 48 годин (n=46), а також                90-й перцентіль сироваткового рівня фактору зростання фібробластів 19 (FGF19, n=50). Для оцінки кишкового транзиту використовувався стандартизований метод сцинтіграфії.  У пацієнтів з СПК-З визначалась кореляція за Spearman для встановлення асоціації між рівнями C4, FGF19, фекальних ЖК та кишковим транзитом.

Результати

Серед пацієнтів с СПК-З: 2/45 мали низький рівень сироваткового C4, 4/43 мали збільшення кількості FGF19 у сироватці крові та у 6/39 спостерігався низький рівень екскреції ЖК з фекаліями, отриманими за 48 годин.

Пацієнти з СПК-З мали більшу частку фекальної літохолевої кислоти у загальному пулі ЖК у порівнянні з контролем (P=.04) та зменшення відносної кількості деоксихолевої кислоти також порівняно із здоровими людьми (P=.03). У пацієнтів з СПК-З спостерігалась зворотня асоціація між рівнями сироваткових C4 та FGF19, а також кореляція між рівнем 48-годинної екскреції ЖК, швидкістю кишкового транзиту, рівнями  C4 та FGF19 у сироватці крові.

Заключення

Близько 15% пацієнтів з СПК-З мають зниження загальної кількості ЖК та кількості деоксіхолевої кислоти у фекаліях, зібраних протягом 48 годин при дотриманні дієти із вмістом 100 г жиру. У таких хворих нижчий рівень екскреції ЖК асоційований із уповільненням кишкового транзиту.

Оригінальна публікація знаходиться за посиланням:

Bile Acid Deficiency in Subgroup of Patients With Irritable Bowel Syndrome With Constipation Based on Biomarkers in Serum and Fecal Samples. Clin. Gastroenterol. Hepatol. 2017 Jun 27;[EPub Ahead of Print], P Vijayvargiya, I Busciglio, D Burton, L Donato, A Lueke, M Camilleri

admin

РАК ІЗ ЛОКАЛІЗАЦІЄЮ ЗА МЕЖАМИ ОБОДОВОЇ КИШКИ ПРИ ЗАПАЛЬНИХ ЗАХВОРЮВАННЯХ КИШЕЧНИКА

09/08/2017

Актуальність

Протягом останніх років багато досліджень було присвячено вивченню поширеності та особливостей позакишечної патології при запальних захворюваннях кишечника (ЗЗК). Водночас, дотепер бракує досліджень, в яких вивчається ризик позакишечних новоутворень (ПН) при ЗЗК. Метою цього дослідження було встановлення захворюваності, поширеності та локалізацій ПН у пацієнтів із хворобою Крона та виразковим колітом. Крім того, також вивчався зв’язок із застосуванням імуносупресантів та антагоністів фактору некрозу пухлин (АФНП).

Методи дослідження

Дизайн дослідження відповідав за методологією емпіричному популяційному спостереженню. У дослідження включались пацієнти без діагностованих ПН до встановлення діагнозу ЗЗК, включно з тими, які приймали імуносупресивні препарати наступних груп: кортикостероїди, тіопурини, метотрексат, а також проходили лікування із застосуванням АФНП.

Результати

11 011 пацієнтів, які відповідали критеріям включення у дослідження, спостерігались у середньому 98 місяців. 48% хворих (5 303) приймали імуносупресивну терапію. Розподіл по групам препаратів був наступним: 45,8% пацієнтів приймали тіопурини; 4,7% використовували метотрексат; 21,6% - АФНП.

Поширеність ПН була 3,6%. При проведенні мультиваріантного аналізу вік (відносний ризик (ВР) = 1,05, 95%ДІ = 1,04-1,06) та куріння (ВР = 1,47, 95%ДІ = 1,10-1,80) були єдиним факторами, які збільшували ризик ПН.

Заключення

Більш старший вік та куріння тютюну асоціюються з вищим ризиком ПН у хворих на ЗЗК. Прийом імуносупресантів або АФНП не зумовлює зростання ризику таких новоутворень.

 Оригінальна публікація знаходиться за посиланням:

Extracolonic Cancer in Inflammatory Bowel Disease: Data From the GETECCU Eneida Registry. Am. J. Gastroenterol 2017 May 23;[EPub Ahead of Print], M Chaparro et al.