Українська Гастроентерологічна Асоціація

Головна Керівництво Правління Комітети Інформація та статті Новини Контакти Освіта Журнали Статут УГА Регіональні відділення Класифікація захворювань Клінічні протоколи та настанови

admin

Антибактеріальна терапія проти апендектомії у лікуванні неускладненого гострого апендициту

08/10/2018

В останні роки було опубліковано результати низки досліджень з порівняння ефективності антибактеріальної терапії та класичного хірургічного підходу в лікуванні гострого неускладненого апендициту. Водночас, дотепер не було вивчено пізніх наслідків від застосування такого альтернативного підходу.

Мета дослідження

Визначити особливості пізнього рецидивування апендициту після консервативного лікування гострого неускладненого апендициту із застосуванням антибіотиків.

Дизайн, заклади та учасники дослідження

П'ятирічне емпіричне спостереження за пацієнтами з мультицентрового рандомізованого клінічного дослідження (АРРАС - Appendicitis Acuta), в якому порівнювались наслідки апендектомії у порівнянні з антибактеріальною терапією у 530 пацієнтів у віці від 18 до 60 років. Пацієнти рандомізовано поділялись на дві групи: 273 хворим було зроблено апендектомію та 257 отримували антибактеріальну терапію. Діагноз «неускладнений аппендицит» підтверджувався за допомогою комп’ютерної томографіії.

Перша фаза дослідження була виконана з листопада 2009 року по червень 2012 року у Фінляндії. Останнє спостереження було завершено 6 вересня 2017 року. Цей аналіз був присвячений оцінці пізніх наслідків (через п’ять років) у пацієнтів, яким призначалась антибіотикотерапія.

Лікувальні стратегії

Відкрита апендектомія в порівнянні з антибактеріальною терапією за схемою: ертапенем три дні внутрішньовенно з подальшим застосуванням левофлоксацину та метронідазолу перорально протягом семи днів.

Цільові показники

У цьому аналізі було попередньо визначено кінцеві точки, що визначались у пацієнтів через п’ять років – пізній (більше ніж через рік) рецидив апендициту після антибактеріальної терапії, ускладнення після лікування, тривалість перебування у шпиталі та втрати працездатності.

Результати

В дослідження було включено 201 жінку та 329 чоловіків, середній вік яких склав 35 років. На додаток до 70 пацієнтів, які спочатку отримували антибактеріальну терапию, а потім перенесли апендектомію протягом першого року (27.3% [95% ДІ, 22.0%-33.2%]; 70/256) та 30 хворих, які пройшли антибіотикотерапію, а потім були прооперовані між першим та п'ятим роками спостереження (16.1% [95% ДІ, 11.2%-22.2%]; 30/186).

Сукупна частота рецидиву апендициту склала 34.0% (95% ДІ, 28.2%-40.1%; 87/256) через два роки, 35.2% (95% ДІ, 29.3%-41.4%; 90/256) через три роки, 37.1% (95% ДІ, 31.2%-43.3%; 95/256) через чотири роки та 39.1% (95% ДІ, 33.1%-45.3%; 100/256) через п'ять років.

Серед 85 пацієнтів з групи, якій призначалась антибактеріальна терапія, а потім була виконана апендектомія, у 76-ти був неускладнений апендицит, двоє мали ускладнений варіанта, а решта сім пацієнтів взагалі не мали запалення апендиксу.

Через п’ять років загальна частота ускладнень (хірургічних інфекцій, кил, абдомінального болю або непрохідності) склала 24.4% (95% ДІ, 19.2%-30.3%) (n = 60/246) у групі апендектомії та 6.5% (95% ДІ, 3.8%-10.4%) (n = 16/246) у групі антибактеріальної терапії (P < .001), тобто виявилась на 17.9% (95% ДІ, 11.7-24.1) вищою при консервативній тактиці порівняно з хірургічною.

Не було встановлено достовірної різниці у тривалості шпиталізації, але було виявлено таку різницю у втраті працездатності, яка була на 11 днів довшою у групі апендектомії.

Заключення

Серед пацієнтів, які первинно проходили антибактеріальну терапію з приводу неускладненого гострого апендициту, рівень рецидивування протягом п’яти років становив 39,1%. Такі дані довготривалого спостереження говорять на користь можливості застосування консервативної тактики в якості альтернативи апендектомії при гострому неускладненому апендициті.

Посилання на оригінальну публікацію:

Five-Year Follow-Up of Antibiotic Therapy for Uncomplicated Acute Appendicitis in the APPAC Randomized Clinical Trial JAMA 2018 Sep 25;320(12)1259-1265, P Salminen, R Tuominen, H Paajanen, T Rautio, P Nordström, M Aarnio, T Rantanen, S Hurme, JP Mecklin, J Sand, J Virtanen, A Jartti, JM Grönroos

admin

Дієта, яка асоціюється з запаленням в ободовій кишці пов’язана із ризиком колоректальних карцином із залученням fusobacterium nucleatum

28/09/2018

Актуальність

Специфічні харчові компоненти ймовірно можуть спричинювати запалення у кишківнику, що супроводжується підвищенням рівнів інтерлейкіну 6 (IL6), С-реактивного білку (СРБ) та рецептору 1В фактору некрозу пухлин (TNFRSF1B) та збільшує ризик колоректального канцерогенезу.

Запальні наслідки особливостей харчування можна оцінити із застосуванням емпіричної оцінки запальної моделі харчування (EDIP score), розрахованої на споживанні 18 продуктів, які асоціюються з рівнями IL6, СРБ та TNFRSF1B у плазмі крові.

Запальне середовище у кишечнику (відповідно до підвищеного рівня IL6, СРБ та TNFRSF1B у периферичній крові) призводить до пошкодження слизового бар’єру та впливає на імунну відповідь, одночасно впливаючи на кишкову мікробіоту. Колонізація бактеріями Fusobacterium nucleatum асоціюється наявністю та проявами колоректальної аденокарциноми.

Було досліджено зв’язок між дієтою та промоцією запалення (на підставі EDIP score) та підтипами колоректального раку залежно від рівня присутності F.nucleatum у пухлинному мікробіоценозі.

Методи дослідження

Модель харчування оцінювали (відповідно до EDIP score) шляхом аналізу опитувальників щодо частоти споживання певних харчових продуктів учасницями Nurses’ Health Study (до 1-го червня, 2012 року) та учасниками Health Professionals Follow-up Study (до 31-го січня, 2012 року).

Суб’єкти з обох когорт повідомляли про діагнози раку ободової або прямої кишки в опитувальниках, які заповняли кожні півроку. Випадки смертності від колоректального раку визначались у Національному реєстрі смертей та від найближчих рідних учасників. Біоптати пухлинних тканин отримувались у шпиталях, де пацієнтам виконувалась резекція пухлин. F.nucleatum визначалась за допомогою ПЛР.

Далі дані було статистично оброблено для оцінки асоціації EDIP score з ризиком коюлоректального раку залежно від статусу інфікування F.nucleatum.

Результати

Протягом 28 річного спостереження 124 433 учасників було зареєстровано 951 випадок колоректального раку із визначенням статусу наявності F. nucleatum.

Вища кількість балів за EDIP score була асоційована з вищою ймовірністю F nucleatum–позитивних колоректальних пухлин (р=0,03). При порівнянні вищих та нижчих тертилей за EDIP score відносний ризик F.nucleatum– асоційованих колоректальних пухлин склав 1.63 (95% ДІ, 1.03–2.58).

EDIP score не мав асоціації з F.nucleatum–негативними пухлинами (р= 0,44). Висока кількість балів за EDIP score виявилась асоційованою з проксимальними F.nucleatum–позитивними колоректальними пухлинами, але не мала асоціації з F.nucleatum–негативним раком прямої та ободової кишки (р=0.003).

Висновки

Особливості харчування, що сприяють запаленню у кишківнику (визначені відповідно до EDIP score), мають асоціацію з підвищенням ризику F.nucleatum–позитивних колоректальних карцином. Ці дані демонструють вплив аліментарно-обумовленого запалення у кишечнику на композицію мікробіоти та колоректальний канцерогенез. Таким чином, дієтичні інтервенції можуть бути використані для персоніфікованої профілактики раку.

Посилання на оригінальну публікацію: https://doi.org/10.1016/j.cgh.2018.04.030

 

admin

Шановні колеги!

20/09/2018

Комітетом з освіти УГА розпочата нова форма роботи он-лайн сесії Національної школи гастроентерологів, гепатологів України з актуальних питань захворювань органів травлення та коморбідної патології.

Особливістю цих сесій є повна незалежність від фармацевтичних компаній в якості спонсорів і нема ніякої реклами фармацевтичних препаратів.

За можливість прийняти участь в сесіях платять самі лікарі. Для членів УГА знижка – 50%.

Сесії проводяться один раз в 2 місяці і надають цікаву, корисну, новітню інформацію, яка буде в нагоді кожному лікарю.

Співорганізатор сесій  компанія Medical Bridge.

Деталі за посиланням https://dynam.esclick.me/REiFlpqlgeq

admin

ДІСБІОЗ МІКРОБІОМА ШКТ СПРИЯЄ РОЗВИТКУ ЗАХВОРЮВАНЬ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ

10/09/2018

Сучасні дослідження мікробіоти кишечника можуть стати у нагоді при наявності ризику панкреатиту та раку підшлункової залози

Роль мікробіому шлунково-кишкового тракту стає зрозумілою відносно постійно зростаючої кількості захворювань, включаючи патологію підшлункової залози. І, хоча причинно-наслідкові зв’язки все ще лишаються не повністю з’ясованими, процеси, які відбуваються у кишківнику мають важливе клінічне значення.

У той час, коли дисбіоз гіпотетично сприяє хронічним прозапальним змінам підшлункової залози, вплив на композицію мікробіоти може бути одною з терапевтичних можливостей. «Вивчення мікробіома ШКТ у пацієнтів з ризиком патології pancreas у проспективних дослідженнях є необхідним для розуміння ролі дисбіоза у виникненні патології органу» - пише

Michael G. Goggins (Johns Hopkins Medicine, Baltimore, США) в огляді, опублікованому у журналі Clinical Gastroenterology and Hepatology.

І дослідникам є де розвернутись, так як шлунково-кишковий трак заселений 100 трильйонами бактерій, 80-90% з них – це представники  Firmicutes та Bacteroidetes з сукупним геномом понад 5,000,000 генів.

«Якщо традиційно вважали, що pancreas, до певної міри, є стерильним органом, то зараз отримані докази міграції до нього специфічних бактерій, які асоціюються з певною патологією. Водночас, зміни всього мікробіома травного тракту можуть бути причинами або проявами захворювань підшлункової залози» - говорить  Gabriele Capurso  (San Raffaele University, Milan, Італія).

До сьогодні, поки що отримані перші дані стосовно впливу мікробіома на розвиток гострого та хронічного панкреатиту, а також раку підшлункової залози.

Гострий панкреатит

Пацієнти з цим захворюванням достовірно частіше ніж здорові волонтери мають дисбіоз ШКТ із більшою присутністю Enterobacteriaceae та Enterococcus, а також із зменшенням пропорції Bifidobacteria.

Результати експериментальних досліджень та дослідження у людей говорять про важливу роль кишкового дисбіозу у патогенезі та його вплив на важкість гострого панкреатиту, що передбачає терапевтичні можливості від впливу на композицію мікробіома. Такий вплив може бути здійсненим за допомогою пробіотичних бактерій, антибактеріальних пептидів та антибіотиків.

Корисні бактерії, наприклад, Lactobacillus та Bifidobacterium здатні підтримувати належне функціонування кишкового бар’єру та обмежувати ріст патогенної флори. Водночас, якщо подивитись на результати рандомізованих контрольованих досліджень, Кокранівських систематичних оглядів та мета-аналізів – пробіотики не демонструють ані доведеної ефективності, ані серйозних побічних ефектів при важких формах гострого панкреатиту.

Голландське дослідження з вивчення ефективності та безпечності пробіотиків було проведено із включенням 296 пацієнтів із гострим панкреатитом, яких було рандомізовано для прийому двох штамів

Bifidobacterium, трьох штамів Lactobacillus, та одного – Lactococcus у порівнянні з плацебо. Якщо кількість інфекційних ускладнень була однаковою у групах пробіотиків та плацебо, то неочікувано у пацієнтів, які приймали пробіотики була вищою смертність (16% проти 6%) та ймовірність кишкової ішемії (6% проти 0%). Більш високі дози пробіотиків були асоційовані з більшою кількістю смертельних випадків.

Хронічний панкреатит

Синдром надмірного бактеріального росту (СНБР) у тонкій кишці часто спостерігався у хворих з хронічним панкреатитом та гіпотетично може бути пов’язаним із обмеженням синтезу антимікробних пептидів у підшлунковій залозі, порушенням моторики та фізіології формування хімуса у просвіті кишки. Також може здійснювати вплив зменшення продукції бікарбонату через недостатню лужність кишкового вмісту.

СНБР може погіршувати наслідки панкреатичної екзокринної недостатності, тому його ефективне лікування має позитивний вплив у пацієнтів з дефіцитом ферментів підшлункової залози.

У мета-аналізі 2016 року середня поширеність СНБР у пацієнтів з хронічним панкреатитом склала 36%. Невелике дослідження у 2017 році виявило зменшення кількості Bacteroidetes та збільшення співвідношення Firmicutes до Bacteroidetes у хворих на хронічний панкреатит. Наявність ендотоксину у плазмі крові була встановлена у більшості таких пацієнтів, що мало негативну кореляцію з глікемічним статусом. Це може бути непрямим свідченням наявності асоціації між дисбіозом та метаболічними порушеннями у підшлунковій залозі.

Рак

Злоякісні пухлини підшлункової залози відомі агресивним перебігом, у США оцінюється, що вони можуть стати однією з провідних причин смерті до 2030 року. Враховуючи дані про асоціацію змін кишкової мікробіоти із запаленням підшлункової залози, композиція мікробної спільноти також може приймати участь у патогенезі раку підшлункової залози, особливо на тлі хронічного панкреатиту.

Переконливі докази підтримують гіпотези про асоціацію між порушеннями мікробіома ротової порожнини, періодонтальними хворобами та агресивними формами пухлин ротової порожнини. Аналогічно, кишковий мікробіом разом із іншими факторами, такими як куріння, ожиріння та діабет може виступати як медіатор їх канцерогенного впливу або в якості самостійної потужної причини злоякісних новоутворень підшлункової залози.

Посилання на оригінальну публікацію

Akshintala VS, et al "The gut microbiome in pancreatic disease" Clin Gastroenterol Hepatol 2018; DOI: 10.1016/j.cgh.2018.08.045.

admin

НАЙКРАЩА КЛІНІЧНА ПРАКТИКА

28/08/2018

КОНТРОЛЬ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ГАСТРОІНТЕСТІНАЛЬНИХ СИМПТОМІВ У ПАЦІЄНТІВ З ЗАПАЛЬНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ КИШЕЧНИКА

Головною метою цих клінічних рекомендацій є вдосконалення виявлення та лікування функціональних симптомів у пацієнтів із запальними захворюваннями кишечника (ЗЗК). Чотирнадцять ключових порад було сформульовано експертами на підставі відповідних наукових публікацій з високим рівнем доказовості.

Клінічна рекомендація №1:

Слід дотримуватись покрокового підходу для виключення проявів активного запалення у пацієнтів з ЗЗК, які мають персистуючі симптоми (визначення фекального кальпротектину, ендоскопія з біопсією, томографічні візуальні дослідження).

Клінічна рекомендація №2:

У пацієнтів із нормальними показниками фекального кальпротектину та з легкими симптомами доцільно проводити серійний моніторинг рівня кальпротектину для внесення коригувань у план лікування.

Клінічна рекомендація №3:

Анатомічні аномалії та обструктивні ускладнення повинні бути виключені у пацієнтів із симптомами кишкової непрохідності, включаючи розтягнення живота, біль, нудоту і блювання, запор.

Клінічна рекомендація №4:

Супутні патофізіологічні механізми мають бути розглянуті та досліджені (надмірний бактеріальний ріст у тонкій кишці, діарея внаслідок мальабсорбції жовчних кислот, непереносимість вуглеводів, хронічний панкреатит) у залежності від домінуючих симптомів.

Клінічна рекомендація №5:

Слід розглянути призначення дієти з низьким вмістом FODMAP для полегшення функціональних симптомів у хворих на ЗЗК з огляду на адекватне забезпечення усіма нутрієнтами.

Клінічна рекомендація №6:

Психологічна терапія (когнітивна поведінкова терапія, гіпнотерапія, медитації) можуть бути застосовані у веденні пацієнтів з функціональними симптомами.

Клінічна рекомендація №7:

Осмотичні та стимулюючі проносні засоби слід рекомендувати пацієнтам з ЗЗК за наявності хронічних запорів.

Клінічна рекомендація №8:

Антимоторні засобі та секвестранти жовчних кислот можуть використовуватись для лікування хронічної діареї при ремісії ЗЗК.

Клінічна рекомендація №9:

Спазмолітики, нейротропні препарати та антиоксиданти мають призначатись для контролю функціонального болю при ЗЗК, тоді як використання опіатів слід уникати.

Клінічна рекомендація №10:

Можна розглядати призначення пробіотиків для лікування функціональних симптомів ЗЗК.

Клінічна рекомендація №11:

При наявності супутніх розладів дефекації у хворих на ЗЗК слід пропонувати ефективні інструментальні способи лікування.

Клінічна рекомендація №12:

До отримання подальших даних щодо клінічної ефективності трансплантація фекальної мікробіоти не повинна пропонуватись в якості лікування функціональних симптомів при ЗЗК.

Клінічна рекомендація №13:

Слід заохочувати фізичну активність хворих на ЗЗК, які мають функціональні гастроінтестінальні симптоми.

Клінічна рекомендація №14:

До отримання переконливих доказів ефективності інші різновиди супутньої та нетрадиційної терапії не повинні призначатись для контролю функціональних симптомів у пацієнтів з ЗЗК.

Посилання на оригінальну публікацію:

Functional Gastrointestinal Symptoms in Patients With Inflammatory Bowel Disease: A Clinical Challenge. Clin. Gastroenterol. Hepatol. 2018 Aug 09;[EPub Ahead of Print], JF Colombel, A Shin, PR Gibson 

admin

ПОШИРЕНІСТЬ ЦЕЛІАКІЇ У ПАЦІЄНТІВ З ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНОЮ АНЕМІЄЮ – СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД З МЕТА-АНАЛІЗОМ

06/08/2018

Актуальність

Анемія є поширеним синдромом у пацієнтів з целіакією, а також частою ознакою клінічної маніфестації хвороби. Сучасні клінічні рекомендації містять положення про необхідність дослідження на глютенову ентеропатію у пацієнтів з залізодефіцитною анемією (ЗДА).

Водночас, дані про поширеність целіакії при наявності ЗДА суперечливі, тому було виконано цей систематичний огляд з мета-аналізом для встановлення частоти морфологічно підтвердженої целіакії у хворих на ЗДА.

Методи дослідження

Автори виконали систематичний огляд публікацій наявних на PubMed Medline та EMBAS станом на липень 2017 року, в яких фігурував термін «целіакія» у комбінації з «анемія» або «дефіцит заліза». Було використано метод мета-регресії для оцінки гетерогенності груп спостереження та негативні варіативні моделі для визначення поширеності целіакії.

Результати

Дослідники ідентифікували 18 досліджень, що включали 2998 пацієнтів з ЗДА. Аналіз було проведено по спостереженням з Об’єднаного Королівства, США, Італії, Туреччини, Ірану та Ізраїлю. Груба, статистично необроблена поширеність целіакії склала 4,8% (загальна кількість хворих – 143 людини). Після статистичної обробки поширеність морфологічно підтвердженої целіакії склала 3,2% (95% довірчий інтервал = 2.6-3.9) у пацієнтів з ЗДА. Водночас, було встановлено значну гетерогенність (I2 = 67.7%). Не визначалось більшої поширеності целіакії у дослідженнях з віком учасників до 18 років або старше 18 років, а також у спостереженнях з різним гендерним співвідношенням.

Мета-регресія, рік публікації, частка жінок у групі учасників, вік, коли проводилось тестування на целіакію та її поширеність у загальній популяції не були асоційовані із поширенням целіакії у пацієнтів з ЗДА. У восьми дослідженнях, які повністю відповідали критеріям якості, загальна поширеність целіакії становила 5,5% (95% довірчий інтервал = 4.1–6.9).

Висновки

У систематичному огляді з наступним мета-аналізом встановлено, що один з 31 пацієнта з ЗДА має гістологічне підтвердження целакії. Це підтверджує важливість проведення відповідних досліджень у хворих на залізодефіцитну анемію.

Посилання на оригінальну публікацію:

Prevalence of Celiac Disease in Patients With Iron Deficiency Anemia—A Systematic Review With Meta-analysis Mahadev, Srihari et al.

Gastroenterology , Volume 155 , Issue 2 , 374 - 382.e1

 

admin

The Lancet–EASL Commission on liver diseases in Europe: overcoming unmet needs, stigma, and inequities

28/07/2018

ДЕТАЛЬНІШЕ

admin

Х’ЮСТОНСЬКИЙ КОНСЕНСУС ПО ВЕДЕННЮ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ІНФЕКЦІЄЮ H.PYLORI

11/07/2018

Не зважаючи на те, що з 2015 року опубліковано вже чотири консенсуси із ведення хворих на H.pylori-асоційовані захворювання, існує ще багато прогалин у теоретичних та практичних аспектах діагностики, лікування та подальшого спостереження хворих. Зростання резистентності інфекції до антибактеріальних препаратів являє найбільш гостру, але далеко не єдину проблему.

Частина практичних лікарів може розцінити зміст певних рекомендацій Х’юстонського консенсусу як неочікувані. Наприклад, щодо рекомендації тестувати та спостерігати суб’єктів, які мешкають разом із інфікованими H.pylori особами.

Робота із підготовки консенсусу почалась у 2016 році за участю 11 експертів з різних регіонів США. Основними напрямками для обговорення були: ідентифікація кандидатів для проведення тестів на наявність інфекції Helicobacter pylori; вплив резистентності до антибактеріальних препаратів на особливості діагностики та лікування пацієнтів, належні тести для підтвердження наявності інфекції та ефективності її ерадикації; можливості системи охорони здоров’я у забезпеченні відповідного тестування.

До експертної групи з підготовки рекомендацій Х’юстонського консенсусу увійшли дорослі та дитячі гастроентерологи, сімейні лікарі та лікарі загальної практики, експерти з лабораторної медицини. Фінальна версія рекомендацій опублікована у журналі Clinical Gastroenterology and Hepatology.

Серед 29 фінальних положень:

Ідентифікація пацієнтів

Кандидатами на проведення тестування з метою виявлення інфекції Helicobacter pylori є: пацієнти із наявними шлунковими або дуоденальними виразками або з аналогічними виразками в анамнезі; випадки недослідженої диспепсії; родинна історія захворювань на рак шлунку; шлункова лімфома, що походить з лімфатичної тканини слизової оболонки шлунку (MALT-лімфома); ідіопатична тромбоцитопенія. Також кандидатами для проведення тестів можуть бути люди, які разом проживають із інфікованими суб’єктами; перша лінія іммігрантів з країн, де спостерігається високе поширення інфекції H.pylori та пацієнти з афро-американської та латинської етнічних груп, зважаючи на значний ризик інфекції.

Чутливість до антибіотиків

Перед призначенням ерадикаційної терапії слід взяти до уваги регіональну або популяційну поширеність резистентності інфекції H.pylori до антибактеріальних препаратів. Слід забезпечити доступність валідованих тестів для визначення чутливості/резистентності у зразках калу та біоптатах слизової оболонки шлунку. Такі дослідження доцільно проводити відносно амоксициліну, кларитроміцину, левофлоксацину, метронідазолу та тетрациклінових антибіотиків. Професійні асоціації мають представити відповідні дослідження для обґрунтування необхідності та реімбурсації тестів на чутливість до антибактеріальних препаратів.

Тестування

Для первинної неінвазивної діагностики рекомендуються тільки 13С-Сечовинний дихальний тест та визначення фекального антигену H.pylori. Якщо виконується ендоскопічне дослідження, то слід отримати принаймні два біоптати з антруму та тіла шлунку (в області incisura angularis або за її межами). Відсутність атрофії слизової оболонки шлунку, кишкової метаплазії або дисплазії під час первинної біопсії де виключає подальшого прогресування морфологічних змін у слизовій оболонці (виразки або злоякісних новоутворень) у випадку збереження інфекції H.pylori.

Застосування препаратів вісмуту та антибіотиків має бути припинено щонайменше за чотири тижні перед тестуванням на інфекцію H.pylori. Прийом ІПП також повинен бути припиненим перед виконанням 13С-Сечовинного дихального тесту та визначення фекального антигену H.pylori. Якщо прийом ІПП продовжувався, то позитивний результат тестування трактується як підтвердження наявності інфекції. Негативний результат потребує проведення повторного дослідження для виключення хибнонегативних результатів. Немає необхідності у припиненні прийому Н2-блокаторів та антацидів перед проведенням тестів.

Всі пацієнти, які пройшли ерадикаційну терапію, потребують підтвердження ефективності за допомогою неінвазивних або інвазивних тестів. Після підтверження ерадикації немає необхідності у проведені подальших тестів.

Посилання на оригінальну публікацію:

Source Reference: El-Serag HB, et al "Houston consensus conference on testing for Helicobacter pylori infection in the United States" Clin Gastroenterol Hepatol 2018;16(7):992-1002.

 

admin

Шановні колеги! 12.06.2018 року відбулась перша он-лайн сесія Національної школи гастроентерологів, гепатологів України

06/07/2018

Уважаемые коллеги! Рады поделиться впечатления о проведенном мероприятии нового формата!

12.06.18 Национальной медицинской академией последипломного образования им. П.Л. Шупика, кафедрой гастроэнтерологии, диетологии и эндоскопии НМАПО, Украинской гастроэнтерологической ассоциацией совместно с компанией «Medical Bridge», проведена первая онлайн-сессия Национальной Школы гастроэнтерологов, гепатологов Украины в новом формате – онлайн обучения. Тема сессии: «Заболевания печени. Современные подходы к диагностике и лечению»

Дивитись запис

admin

ШАНОВНІ КОЛЕГИ!

04/06/2018

 12 червня 2018 року вперше проводиться Міжнародний день неалкогольного стеатогепатиту “Неалкогольний стеатогепатит: єднаємось, щоб зупинити епідемію» (INTERNATIONAL NASH DAY. NON-ALCOHOLIC STEATOHEPATITIS JOIN US TO STOP THE EPIDEMIC)

 

0001 (7)NASH DAY_2018 (1)